Слідами перших розкопок: нове дослідження «Вілли Цицерона» в Помпеях
Так звана «Вілла Цицерона» розташована за Геркуланською брамою, поза межами міських мурів Помпеїв.
У Помпеях археологи повернулися до однієї з найвідоміших, але водночас найменш досліджених пам’яток античного міста — так званої «Вілли Цицерона». Її відкрили ще у XVIII столітті, вилучили цінні фрески та мозаїки, а згодом знову засипали землею. Понад два століття споруда залишалася практично недоступною для досліджень. Тепер завдяки сучасним геофізичним методам науковці отримали змогу відновити її планування без масштабних розкопок. Перші результати показали, що залишки вілли значно масштабніші, ніж вважалося раніше.
Історія цієї пам’ятки цікава не лише новими археологічними даними. Вона дає можливість простежити, як змінювалися методи дослідження античних старожитностей упродовж майже трьох століть.
Вілла, яку розкопали й знову засипали
Так звана «Вілла Цицерона» розташована за Геркуланською брамою, поза межами міських мурів Помпеїв. Її традиційно пов’язували з відомим римським політиком і філософом Марком Туллієм Цицероном, однак переконливих археологічних чи письмових доказів такої атрибуції немає. Назва закріпилася в історіографії, хоча особа власника залишається невідомою.
Перші розкопки тут розпочалися в 1748–1749 роках, на самому початку систематичного дослідження Помпеїв. Згодом роботи поновили й із перервами продовжували до 1779 року. Це був період, коли археологія ще не сформувалася як самостійна наукова дисципліна, а дослідження античних міст значною мірою визначалися інтересами королівського двору.
Розкопки проводили за наказом неаполітанських Бурбонів, які прагнули поповнити свої колекції античними творами мистецтва. Для цього використовували великі ями, траншеї та підземні галереї, що дозволяли проникати до окремих приміщень і вилучати найбільш цінні знахідки.
Саме на «Віллі Цицерона» виявили фрески із зображеннями танцівниць та інші визначні пам’ятки античного живопису. Нині вони зберігаються в Національному археологічному музеї Неаполя. У XVIII столітті ці твори справили значне враження на європейських інтелектуалів і художників, ставши одним із джерел натхнення для неокласицизму.
У 1764 році віллу відвідав Йоганн Йоахім Вінкельман — один із засновників сучасної історії античного мистецтва. Особливу увагу він звернув на витонченість зображених танцівниць. Завдяки таким знахідкам античний живопис, раніше відомий переважно за літературними описами, поступово відкривався європейській публіці.
Проте ставлення до самих архітектурних залишків було іншим. Після вилучення найбільш цінних предметів розкопані приміщення знову засипали землею. Вілла поступово зникла з поля зору дослідників, хоча її настінні розписи та мозаїки продовжували експонувати в музеях. Сьогодні територія пам’ятки виглядає як зелений пагорб із садами та виноградниками, що входять до проєкту Pompeii Farm Археологічного парку Помпеїв.
Що показали нові дослідження
У червні 2026 року міжнародна команда дослідників розпочала комплексне геофізичне обстеження території в межах Villa of Cicero Project. У ньому беруть участь фахівці кількох американських університетів у співпраці з Археологічним парком Помпеїв.
Науковці поєднали георадарне дослідження, електророзвідувальну томографію опору та магнітометрію. Ці методи дозволяють виявляти підземні структури за відмінностями їхніх фізичних властивостей, не руйнуючи культурного шару. Додатково провели LiDAR-знімання для створення точної цифрової моделі сучасного рельєфу.
Отримані дані засвідчили, що архітектурні залишки вілли збереглися значно краще, ніж можна було очікувати з огляду на характер ранніх розкопок. У деяких місцях верхні частини давніх стін залягають приблизно за пів метра від сучасної поверхні.
Геофізичні аномалії дозволили уточнити розташування окремих приміщень, стін та інших архітектурних елементів. Водночас дослідники виявили структури, які виходять за межі раніше відомого плану комплексу.
Особливий інтерес становлять аномалії у західній частині дослідженої території. Вони можуть відповідати залишкам додаткових будівель. Науковці не виключають навіть можливості існування ще однієї вілли між «Віллою Цицерона» та сусідньою Віллою Діомеда. Однак поки це лише попереднє припущення: геофізичні дані потребують подальшої археологічної перевірки.
Таким чином, дослідження не лише уточнюють розміри давно відомої споруди, а й відкривають перспективи для нового розуміння забудови приміської території Помпеїв.
Археологія XVIII століття як окремий об’єкт дослідження
Не менш важливим результатом стало виявлення слідів самих розкопок XVIII століття.
На відміну від багатьох інших ранніх досліджень Помпеїв, роботи на «Віллі Цицерона» були задокументовані в щоденниках та планах. Одним із головних джерел залишається план, складений Франческо Ла Вегою 1778 року. Дотепер саме він був основою для реконструкції архітектури комплексу.
Сучасна геофізика дозволила зіставити цей документ із реальними структурами, що збереглися під землею. Частину зафіксованих у XVIII столітті архітектурних елементів вдалося простежити знову. Це підтверджує цінність старої документації, але водночас демонструє її обмеження.
Геофізичні дослідження також зафіксували аномалії, які можна пов’язати із засипаними траншеями, підземними галереями та іншими втручаннями бурбонських землекопів.
Фактично археологи отримали можливість досліджувати два різночасові комплекси. Перший — залишки римської заміської вілли, похованої внаслідок виверження Везувію 79 року. Другий — сліди археологічних робіт XVIII століття, під час яких споруду частково розкрили, розібрали окремі конструкції та знову засипали.
Це особливо важливо для реконструкції історії археологічних досліджень. За характером старих засипок, розташуванням галерей та їхнім співвідношенням з античними конструкціями можна встановити, якими маршрутами рухалися перші дослідники, які приміщення вони встигли обстежити та які ділянки залишилися поза їхньою увагою.
Водночас самі засипки можуть містити археологічні матеріали, залишені або переміщені під час ранніх розкопок. Тому їх вивчення здатне доповнити відомості зі старих щоденників і планів.
У цьому сенсі «Вілла Цицерона» є не лише пам’яткою римської архітектури, а й своєрідним архівом становлення європейської археології.
Чи потрібно знову розкопувати віллу?
Одне з головних питань, яке постає після отримання нових результатів, стосується подальшої долі пам’ятки. Сучасні методи дозволяють досить детально досліджувати поховані споруди без повного розкриття архітектурних залишків. Однак геофізичні дані не завжди дають змогу однозначно визначити призначення виявлених структур, їхню хронологію та особливості будівництва.
Тому наступні етапи можуть передбачати цілеспрямовані археологічні дослідження окремих ділянок. Водночас масштабне розкриття комплексу означатиме необхідність забезпечити тривалу консервацію стін, підлог та інших архітектурних елементів.
На цьому наголошує і директор Археологічного парку Помпеїв Габріель Цухтріґель. За його словами, попереду залишається багато питань, а рішення щодо наступних етапів необхідно ухвалювати з урахуванням балансу між дослідженням і збереженням археологічної спадщини.
Наразі одним із головних завдань міжнародного проєкту є створення тривимірної цифрової реконструкції вілли. Вона має поєднати архітектурні залишки, історичні плани та відомі фрески й мозаїки, повернувши їх у первісний просторовий контекст.
Це дозволить розглядати знамениті мистецькі твори не лише як окремі музейні експонати, а як частину цілісного житлового комплексу з певною архітектурною організацією та системою декоративного оформлення.
Історія «Вілли Цицерона» добре показує, наскільки змінювалося саме уявлення про цінність археологічної пам’ятки. У XVIII столітті передусім шукали фрески, мозаїки та скульптури, які могли прикрасити королівські колекції. Сьогодні не меншу наукову вагу мають архітектурний контекст, просторові зв’язки між приміщеннями та навіть сліди роботи попередніх поколінь дослідників.
Тому нові дослідження повертають в історію Помпеїв не лише забуту римську віллу. Вони дозволяють реконструювати й один із перших етапів відкриття античного міста — процес, який сам поступово стає частиною археологічної спадщини.
За матеріалами :
