Сьогодні діаспоряни згадують знаменитого бандуриста, уродженця Полтавщини Григорія Китастого
«Митці такого масштабу, як Китастий, приходять одиницями на століття».
17 січня 1907 року у Кобеляках на Полтавщині в селянській родині – керівник Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка у США, Герой України, передає Diaspora.ua.
Зазначається, що багата музичними талантами полтавська земля, щедро обдарувала Григорія Китастого.
Змалечку було зрозуміло, що він буде музикантом. Спеціальну освіту він здобув у Полтавському музичному технікумі, Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка у Києві, освоївши кілька інструментів та диригентський фах.
Полтавська капела 1927 рік.
«Батьки мої, Трохим і Ксеня, були трудолюбиві, чесні, релігійні, статечні люди… Батько завжди гордо підкреслював, що він походив із козацького роду, — згадував Григорій Китастий. — Він був неграмотний, проте від нього я почув про Тараса Бульбу… Був надзвичайно співучий, любив церковний спів, по слуху завчив найскладніші партії з концертів Бортнянського, Веделя…, а коли розповідав про бандуриста, що співав «Морозенка», — переказував це наочно співом. Мати теж була не менше здібна до пісні. Вона хоч і не вивчала “класиків”, зате знала безліч народних псалмів, кантів, пісень… У родині панував режим побожності», – написав у своїх спогадах Григорій.
Однак головною музичною супутницею його життя стала бандура. Ще під час навчання він почав виступати з Київською капелою й у 1934 році став її членом.
Попри складні й трагічні часи, на які припало становлення як особистості та фахівця Григорія Китастого, він навіть за умов війни зміг у 1941 р. організувати капелу бандуристів, яка здобуде світове визнання як «Українська Капела Бандуристів імені Тараса Шевченка». Від початку вона стала дуже популярною.
Але умови воєнного часу перервали її гастролі. Деякий час бандуристи працювали як остарбайтери на території Німеччини, а згодом знову відновили концертну діяльність. Й навіть виступали на Галичині, перед вояками УПА, де Г.Китастий потоваришував із письменником Іваном Багряним.
А далі – табір для переміщених осіб та еміграція у 1949 році до США. Там Григорій Китастий жив у Детройті, в Каліфорнії, Чикаго, де очолив перший ансамбль бандуристів Об'єднання Демократичної Української Молоді. Згодом оселився у Клівленді.
За його керівництва капела імені Тараса Шевченка мала низку концертів, які завжди проходили з величезним успіхом, записала 11 альбомів пісень і два альбоми власних виступів.
Поряд з тим Григорій Китастий був і активним у суспільному та політичному житті української громади в США до своєї смерті 6 квітня 1984 року у Сан-Дієго, Каліфорнія. Похований на українському православному кладовищі Баунд-Бруці, біля церкви-пам’ятника св.Андрія (штат Нью-Джерсі, США).
Українська капела бандуристів імені Тараса Шевченка.
Зважаючи на натхненну та величезну за масштабами й значеннями діяльність Григорія Китастого, важко не погодитися зі словами його сина Віктора: «Митці такого масштабу, як Григорій Китастий, приходять одиницями на століття».
А перейменування вулиць у Полтаві, які пов`язані з декомунізацією, вписало ім`я Китастого і на топонімічну карту Духовної столиці. Тепер на його честь названа колишня Краснодонська вулиця.
