Соросівський проєкт «Голос» – вторинне явище української політики
Партію, засновану двічі нардепом Святославом Вакарчуком, знову лихоманить. На цей раз у центрі уваги опинився Сергій Притула.
Вихід Притули з Політради "Голосу" навряд чи був обопільною згодою сторін. Але це навряд чи якась довгострокова драма для нього.
У цілому такі проєкти як "Голос" чи "Самопоміч" рідко існують у стінах Верховної Ради довше за одну каденцію. Адже самі є лише вторинним явищем і лише наслідком химерного сплаву реформаторських ГО, фінансово-промислових груп і ряду компаній (поява Кіри Рудик тут здається аж надто симптоматичною).
Цей сплав існував до партії "Голос", існуватиме і після. Власне так само як можна бути впевненим у тому, що існуватиме націоналістичне крило політики незалежно від того, чи існуватиме "Національни корпус" і "Правий сектор" надалі.
Вихід Притули це, звісно ж, вихід з уже потонулого корабля. Я не думаю що він буде йти у руслі публічного конфлікту з "Голосом", але конкурувати за увагу тієї самої аудиторії буде окремо.
Як для отримання повної підтримки пулу Фіали-Пінчука-Фрідмана Притула виглядає досить пристойним кандидатом. Йому не треба накручувати впізнаваність (а це для президентських виборів ледве не головна стартова характеристика).
І зважаючи на те, що Притула був ведучим на кастингу "Голосу" – телешоу "Нові лідери" на ICTV, він давно для цього пулу не є чужою людиною. Що я би порадив цьому кандидату – менше підліткових апеляцій до "трушності" й орієнтації на "реформи" як на суспільний запит.
Це такий "душняк", що з партіями à la "Голос" можна вже грати у бінго щодо їх позиціювання і майбутнього політичного словника, який вони будуть використовувати. Шукайте іншу нішу!
