США більше не союзник України
Стабільність та безпека України — це вже далеко не лише США й тим більше не Трамп.
Я свідомо витримав паузу, перш ніж коментувати вчорашню зустріч Володимира Зеленського з Дональдом Трампом у резиденції американського президента Мар-а-Лаго в Маямі. Після системного та зваженого аналізу дійшов до кількох проміжних висновків.
- По-перше, якщо американський лідер перед перемовинами з союзниками (і, можливо, після них) «звіряє» порядок денний із кремлівським диктатором, — це виглядає вкрай принизливо для США та всього американського народу. Такі речі вже просто неможливо описувати дипломатичною мовою — це плювок в обличчя всім виборцям Республіканської партії, партнерам по НАТО та українському народу.
- По-друге, заяви про те, що путін «переймається добробутом українців» або прагне «допомогти з повоєнним відновленням», — це або індикатор катастрофічної некомпетентності, або чергова ілюстрація нових пріоритетів Білого дому, де на перший план виходить план порятунку рф та особисто Володимира путіна, з яким у Трампа дуже «добрі стосунки».
- По-третє, «грустная лошадь» Лавров фактично одразу після оптимістичних мирних заяв Трампа вкотре обнулив увесь перемовний процес, видавши чергову порцію словесної «діареї» щодо радикальних дій «київського режиму», бо нібито обстріляли резиденцію лисого «вождя». Проте Лавров не згадує в цьому контексті чергові варварські обстріли цивільних об’єктів Києва та всієї країни. Логіка очевидна — путін не хоче заморозки війни зараз. Путін давно не вірить фантастичним доповідям Герасимова, попри заяви численних «експертів», які переконують нас у протилежному. Путін добре поінформований про катастрофічний стан власної економіки й усвідомлює, що в нього залишилося не так багато часу для виходу з війни. Зараз він блефує й прагне зламати Україну за день до того, як не зламався сам — це його персональна стратегія ведення перемовин, яку він послідовно втілює в життя десятки років при владі.
- По-четверте, США виокремлюють ключову загрозу для власної національної безпеки в Китаї, але адміністрація Трампа (свідомо чи ні) робить усе можливе, щоб послабити власні позиції перед ймовірною конфронтацією з Пекіном у тій чи іншій формі (скоріше в економічній та політичній площинах, а не у військовій). Білий дім прямо заявляє про інтерес у ліквідації ЄС — цим вони руйнують столітній союз із Європою, який приніс США добробут, стабільність, перемогу в холодній війні та статус держави номер один у світі. І це попри те, що ЄС залишається найбільш потужним економічним гравцем після США (ВВП ЄС — майже 21 трлн доларів, Китаю — 19 трлн доларів), тоді як Москва має відсталу економіку обсягом 2,2 трлн доларів, яка входить у стадію стагнації, бо залежить виключно від експорту природних ресурсів. США знищують союзи з Японією, Австралією, Південною Кореєю та Канадою на догоду забаганкам Трампа. Це не залишиться без наслідків. Китай однозначно гратиме там, де спасував Трамп.
Єдина розрада в тому, що США — це далеко не лише Трамп.
Стабільність та безпека України — це вже далеко не лише США й тим більше не Трамп. У нас є неідеальна, але платоспроможна й зацікавлена в нас Європа. У нас є Канада та Японія, де потрібно посилювати дипломатичну роботу, а не ховати голову в пісок. Насамперед у нас є ми самі та Сили оборони України.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
