США на вимогу «Ізраїлю» готуються завдати ядерного удару по Ірану?

Політичне виживання Нетаньягу ціною катастрофічної ескалації.

За твердженням журналіста Такера Карлсона, адміністрація Дональда Трампа під тиском Нетаньягу може найближчими днями — до 7 листопада — ухвалити рішення про ядерний удар по об’єкту «Гора Кайло» (Pickax/Pickaxe Mountain) у центральному Ірані.

Карлсон стверджує, що «ізраїльська» розвідка вкотре переконала Трампа в тому, що Іран відновив збагачення урану, а звичайні боєприпаси не здатні пробити приблизно 300 футів граніту.

Єдиним варіантом, за його словами, залишається ядерний. Він посилається на «поінформоване джерело», яке заявляє, що Нетаньягу щодня телефонує Трампу з цього приводу.

Від себе нагадаємо, що Трамп 22 рази публічно оголошував про повну перемогу над Іраном і про те, що ядерну програму Ірану повністю знищено.

Контекст конфлікту та об’єкта

США та «Ізраїль» ведуть війну проти Ірану з кінця лютого 2026 року. Уже було завдано ударів по ключових об’єктах ядерної програми, зокрема по Натанзу. «Гора Кайло» (Kuh-e Kolang Gaz La) — підземний комплекс приблизно за 1,5–2 км на південь від Натанза, будівництво якого розпочалося близько 2020 року після диверсії на наземних потужностях.

Іран заявляв про намір розмістити там виробництво центрифуг. Аналітики ISIS, CSIS та інших організацій відзначають значну глибину залягання — понад 100 метрів, за оцінками, більш як 300 футів граніту, — укріплені входи, захищений периметр і продовження будівництва навіть після ударів 2025–2026 років.

Трамп неодноразово публічно згадував цей об’єкт як можливу ціль, заявляючи про готовність «взяти» один-два об’єкти, що залишилися, «за десять хвилин». Іран заперечує ядерну діяльність на цьому майданчику.

Карлсон вписує ситуацію в ширшу картину: Нетаньягу після нещодавніх виборів не може сформувати уряд без 61 місця у Кнесеті й потребує прямого втручання Трампа та нової війни, щоб утриматися при владі й уникнути розслідувань своєї злочинної діяльності.

У Білому домі на Трампа, за словами Карлсона, тиснуть міністр війни Піт Гегсет, командувач CENTCOM Бред Купер, держсекретар Марко Рубіо та директор ЦРУ Джон Реткліфф. Крім того, нібито навіть Барак Обама виступив проти поточного проєкту мирної угоди в Досі.

Країни Перської затоки, зокрема ОАЕ після таємного візиту Нетаньягу, відмовилися підтримувати «фінальний удар» по Ірану. Економічні наслідки вже тяжкі: пошкодження супертанкерів в Ормузькій протоці, ризики для енергетичних ринків і постачання добрив, життєво важливих для продовольчої безпеки.

Військово-стратегічний і геополітичний аналіз

Глибина залягання об’єкта та геологічна будова гори в Ірані справді обмежують ефективність звичайних проникних боєприпасів на кшталт GBU-57. Обговорення тактичних ядерних зарядів малої потужності для ураження надзахищених цілей не є новим для американської доктрини.

Карлсон стверджує, що з лютого 2026 року доктрину нібито скоригували в бік полегшення першого застосування ядерної зброї. Публічні заяви Трампа й адміністрації свідчать про готовність до швидких ударів звичайними озброєннями та паралельно — до переговорів.

Держсекретар Рубіо наголошував на відкритості до дипломатичного розв’язання. Віцепрезидент Джей Ді Венс і спецпосланець Стів Віткофф, за словами Карлсона, виступають за угоду — і Трамп «вагається».

Ризики ескалації, на яких наголошує Карлсон, об’єктивно серйозні:

• Радіоактивне забруднення району Перської затоки та загроза водопостачанню мільйонів людей.

• Прецедент першого після 1945 року бойового застосування ядерної зброї США. Це могло б розв’язати руки іншим ядерним державам: росії в контексті України, Індії та Пакистану, КНДР.

• Подальший удар по глобальних ланцюгах постачання нафти й добрив, прискорення рецесійних тенденцій.

• Політична ізоляція США серед традиційних партнерів у регіоні, які вже втомилися від затяжного конфлікту.

Зазначимо у зв’язку з цим, що офіційних підтверджень підготовки саме ядерного удару немає. При цьому Трамп говорить про можливості ураження решти цілей звичайними засобами в контексті застосування ядерної зброї.

Переговори в Досі тривають. Нетаньягу справді перебуває під сильним внутрішнім тиском, а американо-«ізраїльський» альянс залишається центральним чинником близькосхідної політики Вашингтона.

Однак твердження, що саме особиста політична потреба Нетаньягу підштовхує до ядерного варіанта, потребує значно ретельнішої перевірки, ніж пропонує допис.

Дипломатія та альтернативи

Карлсон правильно зазначає, що іранська сторона, навіть після загибелі Алі Хаменеї та членів його родини в лютому, загалом зацікавлена у зниженні інтенсивності війни.

Переговори складні: відмінності у сприйнятті, радикалізація частини еліти, взаємна недовіра. Проте «угода можлива», вважає Такер Карлсон.

Населення світу, на яке посилається автор, справді не бере участі в ухваленні рішень, але публічне обговорення порогу застосування ядерної зброї саме собою вже змінює розрахунок політичних втрат.

Висновок

Попередження і тривога Карлсона — це класичний приклад алармістської журналістики з елементами розслідування: вона поєднує реальні факти — існування надзахищеного об’єкта, політичний тиск Нетаньягу, обмеження звичайних озброєнь, економічні втрати від конфлікту — з непідтвердженими твердженнями про неминуче рішення щодо ядерного удару найближчими днями.

В умовах війни, що триває, переписаної ядерної доктрини та напруженості в «Ізраїлі» й США у зв’язку з виборами такий сигнал не можна ігнорувати. Він змушує поставити правильні запитання про співвідношення військових цілей, політичних інтересів союзників і катастрофічних ризиків ескалації.

Рішення Трампа до 7 листопада або одразу після цієї дати стане індикатором того, чи переважають у Вашингтоні логіка та здоровий глузд, чи вони будуть остаточно підпорядковані сектантським фантазіям сіоністської банди маніяків і дітовбивць в ім’я «великого Ізраїлю».