Стамбульский шанс
Кремлівський режим грає з вогнем і заграє із Дональдом Трампом. Головне — звинуватити у всіх бідах і перепонах до миру країну-жертву.
Загальне враження від бутафорських перемовин між делегаціями України та РФ у Стамбулі з метою пошуків шляхів припинення, розпаленої путіним війни, залишається досить похмурим. Воно й не дивно, Москва не бажає домовлятися із Києвом, який вважає бунтівною колонією.
Тобто, якщо Україна та її партнери насправді налаштовані на конструктивний лад і готові говорити про завершення бойових дій, то в Кремлі все бачать зовсім в іншому ракурсі. Нелегітимний узурпатор путін розглядає пропозицію про діалог із ним за прояв слабкості його міжнародних опонентів.
Саме з цієї причини бункерний диктатор використовував контакти у Стамбулі як майданчик для гучного оголошення чергового ультиматуму. Рупором для такої мети були використані зовсім третьосортні політики, на кшталт українського манкурта Володі Мєдінского.
Уродженець Сміли, який зробив кар'єру у Москві, — настільки незначна постать, що через нього можна транслювати буквально будь-які сюрреалістичні забаганки (щось на кшталт пєскова, тільки більш формалізованого). Про особисті якості самого Мєдінского немає сенсу писати, адже «людина із текою» не гребує пояснювати позицію РФ фальшивими цитатами Наполеона і Бісмарка.
Але хіба це може дивувати, бо він — автор агітаційного антинаукового шкільного підручника з історії, який пошитий із неточностей, перекручування, спотворень та неправдивих даних. Видається, маска приросла до обличчя Мєдінского і він уже не може без неї жити й тому його стиль спілкування зі ЗМІ лише послаблює московитську позицію; їй просто не вірять, та й годі.
Але Путіну, навпаки, такі холуї близькі серцю, а тому дав йому доручення вкинути стамбульський ультиматум. Навіть для істориків дипломатії часів Другої Світової війни буквально відвисає щелепа від такої завищеної планки, лишень гляньте, що для припинення вогню РФ хоче від України:
- відмовитися від курсу на членство у НАТО;
- зняття з порядку денного будь-яких вимог про репарації та компенсації за шкоду, завдану окупаційною армією під час вторгнення;
- відмовитися від усіх територій Донецької, Запорізької, Херсонської областей, які отримують московити.
Так сторона, налаштована на діалог і мир, не говорить. Це явний плювок в обличчя марнославного Дональда Трампа з його позірними миротворчими пропозиціями та крихтами віри у путінський здоровий глузд.
Хоча державний секретар США Марко Рубіо заявив, що перемовини не були марною тратою часу, все ще притримуючи вікно можливостей для стамбульського каналу діалогу. Позиція РФ також є аргументом усім європейським політикам на користь сказу путіна та його неспроможності йти на компроміси.
Стамбульські перемовини із шансу на мирне рішення перетворилися на виклик світу, стали місцем підтвердження намірів путіна досягти повної капітуляції України, а в широкому значенні Заходу. Диктатор оголосив «вічну війну» за контроль над Україною єдиним сенсом існування його режиму.
Інших смислів усе його мілітаризоване до мозку кісток оточення запропонувати не здатне. Ідеологічна драма стала посилкою до війни, виродження путінізму — кривавий молох із московських боліт, який щодня потребує нових і нових жертв (бажано, українських).
Поточна стратегія РФ полягає у продовженні повзучого наступу на фронті, прагнення за будь-яку ціну відкусити нові частини української території, хоча ніхто не розуміє якою є доля окупованих територій, де панує цілковите спустошення й знелюднення. Там, де вже немає українців, — завжди пануватиме москаль!
Весь світ із жахом дивиться, як путінські сатаністи у військовій формі несуть апокаліптичний дозвіл, віщуючи таку ж долю всій Європі, тільки вже із використанням ядерного компонента. Але водночас путін сам викочує такі високі вимоги, тому, ймовірно, хоче дискредитувати найзухваліших яструбів Кремля.
Малороса Мєдінского, звісно, викинуть як використану ганчірку, але потім завжди можна послатися, що він же за своєю природою фальшивкотворець, як і ті, хто готував йому теку із тезами для ЗМІ. Диктатору путіну все ж таки потрібен «Стамбул 2.0», як шанс для тимчасової зупинки війни, адже ресурси РФ виснажені, і «вічна війна» — реверанс радикалам перед їхнім вигнанням.
ВВП РФ сповільнюється, країна-бензоколонка впадає у стан економічної депресії через воєнну перенапругу та низькі ціни на нафту. Тому ймовірно, що ідея обміну «1000 на 1000» — важливий результат Стамбула перед іншими кроками по сходах деескалації в ультимативній завісі; поживемо — побачимо!
Також медіаагенція «Останній Бастіон» раніше сповіщала своїх читачів про те, як чинний президент Бразилії на вимогу Сі Цзіньпіна благав путіна поїхати на перемовини із Володимиром Зеленським. Кремлівський бункерний дід демонстративно відмовив, адже йому ближче подібні до нього старезні автократи.
