Стародавнє бойове мистецтво Індії, якого боялися британці
"Наука про зброю" (ਸ਼ਸਤਰ-ਵਿੱਦਿਆ) – саме так із мови панджабі перекладається давнє бойове мистецтво, практиковане на півострові Індостан.
За межами Індії воно також відоме як Санатан Шастар Відья, в основі чого лежить 5-кроковий рух, що включає:
- наступ на супротивника;
- удари по флангу;
- відбиття зустрічних ударів;
- заняття командної позиції;
- завдання удару.
Спочатку це бойове мистецтво було розроблене як комплексна система прийомів заможних чоловіків із племені сикхи у Пенджабі, що з часом розвивався і формувався під різними впливами.
Санатан Шастар Відья є тонким видом, яке не покладається на фізичну форму, гнучкість чи силу, як західні бойові системи, а замість цього використовує тактичне позиціювання та механіку тіла.
Від середини XVI століття вже всі повнолітні чоловіки-сикхи стали головними охоронцями та майстрами цієї бойової системи, яку заборонялося передавати чужинцям чи навчати чужинців.
Санатана Шастар Відья – це не просто фізична дисципліна, а також духовна практика, яку сикхи включили у свої власні бойові традиції:
- самоопанування і самоконтроль;
- глибокий зв'язок носія знань із собою;
- поєднання фізичних рухів із медитацією та контролем дихання;
- гармонійний баланс між розумом, тілом і духом.
А проте, "Останній Бастіон" нагадує читачам, що українське козацтво від самого початку свого існування мало і не тільки власну ідеологію, яка ґрунтувалась на трьох підвалинах, а й унікальне бойове мистецтво.
