Посвячення зброї – це ще дохристиянський обряд
Зброю ще бозна з яких часів піддавали всіляким ритуалам. Уся для того, щоби надати їй магічних властивостей!
Вичитував тут про посвячення зброї й надибав на кілька дивних моментів. Ну, по-перше, це обряд ще дохристиянський, але чомусь звідусіль безпідставно лунає, що ініціювали його хрестоносці під час Першого хрестового походу.
Відразу наголошу, що віддавна навіть сам труд коваля вважався чародійством. Чому? Ну, бо із каменюки він робив метал, а із металу зброю, ще й міг із м'якої міді зробити тверду бронзу, а з так само не дуже твердого заліза тверду – сталь і навпаки.
Мечі ще з часів Риму вважали священною зброєю, а у ранньому Середньовіччі, взагалі, єдиною істиною зброєю! Це ставлення до мечів і їхніх нащадків: шпаг, шабель і палашів перейняло лицарство і зберігалося воно серед майстрів фехтування і в армії ще й на початку XX століття.
По-друге, козаки, виявляється, той звичай перейняли у лицарства у XVI-XVII столітті із Західної Європи. Нє, ну те що з Західної Європи – це факт, а от те що в XVI-XVII столітті, чи не пізнувато, панове?!
Взагалі-то, християнство було прийняте у нас ще у X столітті (якщо, хто не знав!), а із ним і всі ті звичаї, але... мечу поклонялися ще скіфи, коли вірити Геродоту. Точніше, не самому мечу, а божеству, яке меч уособлював.
У 1399 році величезне литовсько-русько-польське військо рушило у великий похід проти татар Золотої Орди. Той похід був невдалим і закінчився страшним розгромом у битві на річці Ворсклі, а командував походом Великий князь Вітовт.
Місцем збору всіх військ був призначений Київ; туди прибув також і польський король Яґайло. Так от, цілий тиждень Вітовт, Яґайло, князь Дмитро Боброк-Волинський, князь Дмитро Острозький та ще 20 руських і литовських князів посвячували молодих київських і галицьких шляхтичів у лицарі.
До речі, і перша письмова згадка про козаків відноситься саме до цих подій. То з якого ж переляку йдеться про XVII століття, якщо лицарство було звичним в Україні ще у XIV столітті?
Козаки завжди підкреслювали свій шляхетський стан і називали себе не інакше, як лицарями. Тá у нас, чомусь не пов'язують історію козацтва з історією попередніх років так 300 – от виникло, само по собі, на голому місці, або із розбійних банд бродників і татарських інсургентів.
Козацтво ж від самого початку мало і свою ідеологію, яка ґрунтувалась на трьох наступних підвалинах:
- візантійська теорія "справедливої війни" (будь-яка війна за батьківщину є справедливою);
- куртуазні звичаї Західної Європи;
- власні уявлення про одвічність козацьких вольностей, які існують від "часів каґанів"(каґанами козаки називали давньоруських князів, якщо хто не в курсі, і як би когось від того не корчило).
І насамкінець додам важливу ремарку: як би не пузирилися неоязичники, захист християнства від посягань іновірців (на той час мусульман). Такі от справи.
Автор – Олександр Писаревський, фаховий історик-краєзнавець, ветеран АТО/ООС і боєць підрозділу Територіальної оборони міста Дніпро
