Стерненко побачив «зраду», бо суд не затвердив угоду Качного

Чи має обіцянка перерахувати 3 млн грн приватній благодійній організації визначати рішення суду?

Мережею шириться обурення донатожерів: суддя ВАКС Ірина Тесленко відмовила у затвердженні угоди зі слідством щодо обвинуваченого в незаконному збагаченні народного депутата Олександра Качного. За версією слідства, він не зміг пояснити походження активів на 12,7 млн грн.

У запропонованій угоді йшлося, зокрема, про спеціальну конфіскацію та перерахування 3 млн грн до фонду «Повернись живим».

САП із рішенням суду не погодилася. А Сергій Стерненко взагалі побачив у ньому чергову «зраду» і розганяє інтернетом тезу про те, що суд нібито щось комусь «заблокував».

А тепер давайте на хвилину відкладемо емоції та подивимося на просту річ — закон.

Стерненко не є стороною угоди, не є учасником цього кримінального провадження і не має жодного процесуального статусу, який давав би йому право вимагати від суду певного рішення. Але це не заважає йому публічно оцінювати рішення суду так, ніби питання полягає не в законності угоди, а в тому, чи отримає конкретний фонд обіцяні йому 3 мільйони.

І ось тут виникає принципове питання: що саме, власне, «заблокував» суд?

Право Качного добровільно пожертвувати кошти ніхто не заблокував. Якщо він хоче перерахувати 3, 10 або 100 мільйонів чи будь-яку іншу суму на підтримку ЗСУ або благодійного фонду — він може зробити це добровільно, незалежно від рішення ВАКС щодо конкретної угоди.

Бо добровільний благодійний внесок — це саме добровільний внесок. Він не стає державною санкцією лише тому, що його записали в текст кримінально-правової угоди.

І ось тут починається найцікавіше.

Суд розглядає не питання про те, кому дозволити отримати донат, а питання про відповідність угоди вимогам Кримінального процесуального кодексу. Суд не є бухгалтерією благодійного фонду і не може підміняти собою сторони кримінального провадження.

Якщо людина хоче зробити благодійний внесок — це її право. Якщо ж певна сума має стати юридичною частиною домовленості у кримінальному провадженні, тоді це вже не просто «донат». І суд має оцінювати не патріотичність наміру, а його відповідність закону.

Саме для цього й існує суд.

Тому питання варто ставити не так: «Чому суд заблокував 3 мільйони для фонду?»

А так: «Чи може кримінальне провадження використовуватися як механізм, за допомогою якого конкретна благодійна організація гарантовано отримує гроші від обвинуваченого?»

Це принципово різні питання.

І якщо відповідь на друге питання комусь не подобається — проблема, можливо, не в судді.

Бо закон має працювати як закон, а не змінюватися залежно від того, наскільки популярним є фонд, наскільки гучно кричать активісти і наскільки багато людей звикли називати будь-яке рішення, яке їм не подобається, «зрадою».

Ніхто не заважає Качному зробити цей донат добровільно.

А от вимагати від суду забезпечити конкретному фонду гарантоване надходження коштів — це вже зовсім інша історія.

Автор: Олег Чеславський