Стратегічна ініціатива знову у руках Кремля — The New York Times

Білий дім стурбований тим, що російський імпульс змінює траєкторію конфлікту в Україні. Стан справ щодня погіршується.

Про це із посиланням на неназваних посадовців з американського уряду повідомило видання The New York Times. Зазначається, як усього 18 місяців тому у Білому домі та Пентаґоні обговорювали, чи можуть російські війська в Україні зазнати краху і повністю вигнані з країни.

Тепер, по кількох місяцях повільного наступу окупаційно-терористичного контингенту РФ і технологічного прогресу у протидії зброї, що постачається зі США, адміністрація президента Джозефа Байдена все більше турбується про поразку України. В Овальному кабінеті не на жарт злякалися, що путін набирає достатній темп, аби змінити траєкторію конфлікту.

Минулими днями російська армія розпочала новий наступ у районі другого за величиною міста України, Харкова, змусивши Сили оборони перекинути свої й так поріділі підрозділи на захист території, яку вона визволила внаслідок приголомшливої перемоги восени 2022 року. Зараз ситуація нагадує лютий-квітень того ж року.

Артилерія та безпілотники, надані США та окремими союзниками по НАТО, були знищені російськими засобами радіоелектронної боротьби, які з'явилися на полі бою із запізненням, але виявилися напрочуд ефективними. А багатомісячні дебати у Конґресі створили «вікно можливостей», яким РФ явно скористалася.

Американські офіційні особи висловлюють впевненість, що «багато із цих російських успіхів можна нівелювати, як тільки кран постачання нових озброєнь буде повністю відкритий», швидше за все, у липні. Вони радять Президенту України Володимиру Зеленську знайти способи перекинути на передову більше молодих (за віком — прим. ред.) солдатів.

Однак на берегах Потомаку не наважуються робити прогнози щодо того, як складуться бойові дії навіть за кілька місяців, і чи зможе Зеленський оголосити про новий контрнаступ, що давно відкладається, у 2025 році. У приватних розмовах деякі помічники президента Байдена побоюються, що як і США зробили з конфлікту ключові уроки — про технології, які працюють, і про ті, які не працюють, — так зробив це і путін.

Деякі ветерани протистояння із Кремлем не вражені таким поворотом подій. Зокрема, радник із національної безпеки за президента Джорджа Буша-молодшого пан Стівен Джей Гедлі: «росія часто починає війни погано, а закінчує сильно».

Тепер, за його словами, РФ «зібрала всю свою масу» — набагато більше населення, з якого можна черпати війська, і «величезну військову інфраструктуру» — для того, щоби зробити хід у відповідь. Як вважає пан Гедлі, немає якоїсь однієї причини, яка б пояснювала перевагу Москви на полі бою; навпаки, просуванню російських військ сприяють численні чинники:

• Через затримку американського фінансування РФ змогла досягти величезної артилерійської переваги.
• Відсутність боєприпасів для ППО також дозволила РФ безкарно використовувати повітряну міць, атакуючи українські лінії оборони КАБами.
• Маючи більше боєприпасів для ППО, Україна змогла б відтіснити літаки-бомбардувальники далеко назад, що ускладнило б атаки із повітряного простору РФ.
• Затримка з американськими постачаннями супроводжується так само тривалою затримкою з боку України в ухваленні закону про мобілізацію.
• Україна відчуває гостру нестачу солдатів і насилу забезпечує належну підготовку тих, хто приходить до армії.

«У 2024 році російські збройні сили матимуть матеріальну перевагу та стратегічну ініціативу, хоча це може і не виявитися вирішальним фактором... Цей рік є роком можливостей для РФ. Але якщо російські війська не зможуть перетворити ці переваги на бойові успіхи та набрати обертів, є всі шанси, що «вікно можливостей» почне закриватися у міру того, як ми входитимемо у 2025 рік», — вважає експерт-русолог із Фонду Карнеґі у Вашингтоні пан Майкл Кофман.

Тимчасові ці надзвичайні події чи ні, але новий імпульс РФ найбільш очевидний у Слобожанщині; конкретно — у Вовчанську. Деякі експерти попереджають, що реальна стратегічна мета Кремля полягає у тому, щоби змусити українські війська зосередити всі сили на обороні Харкова з околицями, послабивши лінію фронту в інших місцях.

Це може створити можливість для ще одного російського наступу у червні на Донеччині, де ціллю ворога є містечко Часів Яр. Звичайно, ці переваги на полі бою є ефемерними, і через 18 місяців конфлікт може виглядати зовсім по-іншому, як і 18 місяців тóму.

Але в адміністрації Байдена зростає відчуття, що наступні кілька місяців можуть виявитися вирішальними. Тому що в якийсь момент обидві сторони можуть нарешті перейти до узгодженого припинення вогню, «гарячого перемир'я», подібного до того, що поклало край активним бойовим діям у Кореї 1953 року, або просто відновити «заморожений конфлікт».

Раніше медіаагенція «Останній Бастіон» повідомляв про те, що ухвалений Верховною Радою новий Закон «Про мобілізацію» збурив громадськість. Але для перемоги над росією, крім зброї, нам потрібні люди, яких давно бракує на фронті.