«Султан» Ердоган вирішив погрозити грекам морською спецоперацією
Наступним осередком напруги після російської агресії в України, ймовірно, буде конфлікт між Грецією та Туреччини в Егейському морі.
Минулого тижня президент Реджеп Тайїп Ердоган виступив із територіальними претензіями на адресу свого західного сусіда. Анкара вважає підсумки Лозаннської угоди 1923 року несправедливими, оскільки всі острови в Егейському морі отримали Атени.
De facto Турецька республіка, створена Мустафою Кемалем Ататюрком, тоді втратила повний контроль над власним протяжним узбережжям – від містечка Беграм у північно-західній Анатолії до селища Каш у південно-західній Анатолії. Слідом за кремлівським бункерним щуром, розпалений ідеєю неоосманізму "султан" Ердоган взявся перекроювати міждержавні кордони у Східному Середземномор'ї.
У чому полягає хитрість чергового територіального розподілу? Скажімо, існує острів, який знаходиться за 1000 кілометрів від континентальної Греції, але за 2 кілометри від берегів Туреччини, і який Анкара пропонує віддати їй виключно через вказану близькість; жодного рівноцінного обміну не передбачено.
Але не все так просто у ситуації, яка бачиться двом сторонам потенційного конфлікту. І Греція, і Туреччина – країни-учасниці Північноатлантичного альянсу, тобто de jure військово-політичні союзники, які a priori не можуть (але здатні, й історія це показала у 1970-х роках на прикладі Кіпру – прим. ред.) воювати один з одним.
Після низки нещодавніх загострень (у 2016-2021 роках), коли турецький флот гнав французькі кораблі до Італії від берегів Лівії, де владу намагаються взяти сили, спонсоровані президентською адміністрацією Ердогана, – Анкара старанно шукає блакитне паливо у східному Середземномор'ї. Водночас Атени, для яких розробка турками газового шельфу небезпечним прецедентом, вважають указаний регіон – своїми східними морськими кордонами, куди у 2015-2017 роках вдиралися на човнах із Туреччини сирійські мігранти.
Крім того, останнім часом Греція мілітаризувала деякі з прикордонних островів в Егейському морі, які десятиліттями були нейтральними. Отже, на Півдні Балканського півострова все досить погано, серйозно і, можливо, невдовзі буде навіть спекотно.
Однак наперекір тому, що обидві держави є членами НАТО, у 2019 році Греція підписала військово-політичний союз окремо із Францією та США. На тепер американці разом із греками здійснюють освоєння спірних, на думку турків, островів, таких, як Лесбос, Хіос, Родос і дрібніших.
При цьому Анкара, яка в публічному просторі погрожує сокирою війни, дипломатичними каналами сигналізує, що готова на поліпшення відносин з Атенами. Але греки непохитні й висувають власні умови туркам, насамперед – припинити розробку шельфу.
На думку незалежних західних аналітиків, ситуацію спровокував своєю агресивною риторикою сам Ердоган. Тепер же президент Туреччини опинився у подобі Владіміра Путіна перед 24 лютого 2022 року – загнаний у власноруч створену безвихідь щур, якому хтось, але не він, не залишив шансів на мирне врегулювання кризової ситуації.
Що чекає на дві східносередземноморські країни найближчим часом? Очевидно, Анкара спровокує ескалацію, але не такими методами, як Москва в Україні; можливо, буде нова міграційна криза.
Туреччина усвідомлює – США і Франція, Європейський союз і весь Захід допомагатимуть Греції, вона буде вперто чинити опір. Анкара, швидше за все, залишиться одинокою у цьому конфлікті й навіть Баку не зможе змінити своєю допомогою напружену до краю ситуацію.
По суті, "султан" Ердоган на роздоріжжі: почавши "маленьку переможну війну", він обвалить і до того ослаблену турецьку економіку; домовившися "полюбовно" з греками, з'явиться можливість переобратися на посаду президента республіки у 2023 році; відтак, як казали древні римляни, – tertium non datur.
Своєю чергою, як раніше повідомляв "Останній Бастіон", комуністична Китайська Народна Республіка слідом за московією погрожує світу новою війною.
