Такої опції як «мир в обмін на українські території» не існує
На жаль, ніхто не буде запитувати нас як закінчувати війну. Ми повністю залежимо від наших партнерів, тож і рішення будуть ухвалювати вони.
Понеслася хвиля коментарів після соціологічного дослідження КМІС, що нібито 32% українців готові відмовитися від деяких територій в обмін на мир (а раніше було 10%). Ой, ай... Те, се...
Якщо завтра почнуться переговори з росією, то вимогами путіна будуть «денацифікація» та демілітаризація, думайте самі, що означає перше слово і які наслідки другого. Ніхто не пропонує і не пропонуватиме нам миру в обмін на території.
Звісно, крім випадку, коли тривалість цього «миру» буде 3 роки. Ну, щоби росія встигла перепочити й підготуватися до наступної фази, в ході якої вона вже не повторить помилок 2022 року; як друга Чеченська війна.
Мета росії давно відома. Вона полягає у наступному:
- Знищення української державності та/або ідентичності, варіанти можливі в межах цієї основної мети.
- Знищення державності та ідентичності, як було із корінними народами Надволжя, Кавказу, Сибіру.
- Знищення державності при збереженні ідентичності, як було в УРСР або у кадировській Чечні.
- Знищення ідентичності при збереженні державності, як у Білорусі.
Що важливо, українці це добре розуміють. За тим самим дослідженням, це розуміють 84% тих, хто не готовий поступатися територіями, та 69% тих, хто начебто готовий; із них відповідно 68% та 46% чітко розуміють, що мета росії — геноцид.
Люди не дурні, проте з ними треба говорити. У публічному просторі нема сценаріїв завершення війни, нема розмов про те, що таке перемога, що таке поразка, який спектр варіантів між ними, де червоні лінії.
Власне, нема розмов про те, що імперія обов'язково повернеться, що мир ненадовго. Люди дезорієнтовані, спитайте їх що-небудь, і ви це побачите, що 38% готові на «заморозку» без гарантій безпеки.
Оцієї цифри я б боявся, хоча набагато більше готові на заморозку за умови членства в НАТО. Знову перепрошую, а що, є така опція, ви справді у неї вірите?
НАТО нам не пропонують і найближчим часом не пропонуватимуть. Одного дня переговори почнуться інакше не буває, бо всі війни завершуються переговорами (навіть капітуляція та окупація не скасовують переговорів з тими, хто бере на себе відповідальність після зруйнованого злочинного режиму).
І суспільство, не підготовлене дискусіями й не озброєне розумінням, може луснути. Це буде шикарний подарунок путіну — можливо, посмертний, а може, й ні.