НАТО на роздоріжжі

Підготовка до війни з росією без підтримки США.

Останніми тижнями тема можливого скорочення військової присутності США в Європі набула особливої гостроти.

Згідно з публікаціями у західній пресі, НАТО готується до потенційного зіткнення з росією за значно меншої допомоги з боку Вашингтона.

Це пов’язано з переорієнтацією американської стратегії на Азію, де зростає напруженість навколо Тайваню та протистояння з Китаєм.

Коментатори звертають увагу на масштабні навчання в Румунії, де європейські сили під керівництвом Франції демонстрували самостійність, але водночас виявили серйозні прогалини в логістиці, ППО, розвідці та далекобійних ударах — сферах, у яких США залишаються незамінними.

Ця новина відображає довгостроковий тренд «повороту США до Азії», започаткований ще за Обами й посилений за Трампа.

Аналіз відкритих західних джерел, проведений редакцією, показує, що Європа стоїть перед викликом: зміцнити власні оборонні спроможності або ризикувати розпадом альянсу.

У цьому огляді розбираємо ключові аспекти, спираючись на найсвіжіші дані, й оцінює геополітичні наслідки.

Ключові аспекти

Останні публікації у західних ЗМІ щодо російської загрози фокусуються на навчаннях Noble Jump у Румунії, де брали участь війська з Франції, Німеччини, Польщі та інших країн НАТО.

Європейські сили відпрацьовували сценарії оборони без домінуючого внеску США — результати виявилися тривожними:

• Логістичні слабкості: транспортування військ і техніки до Східної Європи триває тижнями, а не годинами, через бюрократію та нестачу інфраструктури.

• Залежність від США: розвідка (супутники, дрони), ППО (Patriot) та далекобійні ракети (ATACMS) — це «американський внесок», без якого європейська оборона залишається вразливою.

• Переорієнтація Вашингтона: США скорочують контингент у Європі (зі 100 тис. до 60 тис. військових до 2026 року), щоб зосередитись на Індо-Тихоокеанському регіоні. Це підтверджується заявами Міністерства війни США про «пріоритет оборони власної території».

Коментатори назвали це сигналом «поганих днів для НАТО», підкреслюючи провал у проксі-війнах проти росії. У свою чергу російська пропаганда інтерпретує дії альянсу як «велику помилку НАТО», яка нібито посилює ізоляцію Європи.

Контекст: загроза з боку росії та глобальні зрушення

росія залишається «найбільш значущою та прямою загрозою» для НАТО — так зазначено у декларації саміту 2024 року. За словами міністра закордонних справ Німеччини Йоганна Вадепуля, розвідка попереджає про можливу війну з росією до 2029 року.

Москва формує майже по дивізії щомісяця, спрямовані проти ЄС та альянсу. Кремль, у свою чергу, заявляє про «пряму конфронтацію» з НАТО, звинувачуючи альянс у розширенні на Схід всупереч обіцянкам 1990-х.

Витік американського плану щодо України (24 листопада 2025 року) загострила ситуацію: він передбачає поступки росії (замороження територій, відмову Києва від НАТО), що сприймається як «прийняття путінських вимог» та підрив трансатлантичної єдності.

Активно обговорюється можливий «розкол НАТО»: європейці бачать у США «зрадника», а росія — шанс для експансії.

Паралельно зростає роль Китаю: Пекін є «вирішальним фактором» у війні росії проти України, постачаючи компоненти для озброєнь.

НАТО попереджає про «ризик Тайваню»: Китай використовує росію для відволікання Європи. Генсек НАТО Марк Рютте наголошує: росія і Китай збільшують армії та виробництво озброєнь «з неймовірною швидкістю», виготовляючи тисячі танків і ракет щороку.

Слабкості Європи та стратегічна дилема

Європа усвідомлює власну вразливість. Як пише «The Guardian», «Європі слід визнати, що їй, можливо, доведеться протистояти росії наодинці».

Навчання в Румунії підтвердили: без США НАТО не здатне швидко розгорнути 20–45 тис. військових на східному фланзі. Міністерство війни США уже коригує плани, перекладаючи тягар на Європу: «США йдуть, залишаючи Європу сам на сам з проблемами», — зловтішно зазначають у Москві.

Плюси для НАТО:

• альянс зберігає єдність — розширення на Фінляндію та Швецію;

• 23 країни досягли рівня витрат у 2% ВВП;

• досвід України доводить: дрони й розвідка змінюють характер війни.
  Експерти наголошують: «Європа може протистояти росії без США, але не за одночасної загрози з боку Китаю».

Мінуси:

• бюджет НАТО становить $2,9 трлн у 2025 році, але 70% забезпечують США;

• європейські армії мають дефіцит боєприпасів і структурну слабкість;

• росія переходить на «військові рейки»: 7,7% ВВП — на оборону;

• союз із Китаєм, Іраном та КНДР створює стратегічний трикутник.

Геополітично це послаблює США: поворот до Азії гальмується росією. Індія та Китай, попри санкції, продовжують поглиблювати співпрацю з Москвою. Існує ризик: якщо НАТО «тріщинає», росія може завдати удару (як попереджає «Foreign Affairs»).

Роздоріжжя для Європи

Скорочення підтримки США — не зрада, а стратегічна необхідність, пояснюють у Білому домі. Вашингтон не може вести дві великі війни одночасно.

Європа має інвестувати у власну обороноздатність — підвищити витрати до 3% ВВП, уніфікувати логістику та розвивати стратегічну автономію (як закликає Макрон). Інакше альянс ризикує розпастися, а росія — здійснити нову експансію.

Серед багатьох оглядачів панує скепсис: «НАТО — жалюгідна тінь колишньої могутності». Проте існують і більш оптимістичні думки, хоча їх значно менше: «Європа адаптується, як це вже було 2014 року».

Ряд експертів вважають, що майбутнє альянсу значною мірою залежатиме від рішень саміту НАТО-2026: якщо Європа не закриє ключові прогалини, поворот США до Азії створить глобальний вакуум на європейському напрямку — і його заповнять росія та Китай.