Тіні нової війни: Іран чи Афганістан?
У жовтні 2025 року Близький Схід знову балансує на межі масштабного конфлікту.
Після короткої, але руйнівної «дванадцятиденної війни» між «Ізраїлем» та Іраном у червні, коли США завдали ударів по трьох іранських ядерних об’єктах, регіон так і не заспокоївся.
Навпаки, перекидання американських військових сил — включно з винищувачами, літаками-заправниками та обмеженням доступу до ключових баз — викликає тривогу.
ЗМІ, від Reuters до Al Jazeera, активно обговорюють сценарій нової війни, де США та «Ізраїль» нібито готують превентивний удар по Тегерану.
Однак низка коментаторів і аналітиків пропонує альтернативну інтерпретацію: ці маневри можуть бути пов’язані не з Іраном, а з підготовкою до удару по Афганістану з метою повернення контролю над стратегічною базою Баграм, про що неодноразово заявляв Трамп.
Поточна ситуація: Перекидання військ і сигнали ескалації — Іран чи Афганістан?
З 17 червня 2025 року США планомірно посилювали свою військову присутність у близькосхідному регіоні, перемістивши додаткові ескадрильї винищувачів і подовживши розгортання бомбардувальної авіації.
До жовтня цей процес прискорився: літаки-заправники були відправлені на Близький Схід, а доступ до найбільшої американської бази в Катарі (Аль-Удейд) обмежений для мінімізації уразливості від можливих ракетних ударів.
Загальна чисельність американських військ у регіоні оцінюється у 40–50 тисяч, включно з базами в Катарі, Саудівській Аравії та Йорданії.
Угода між США та Катаром, підписана Трампом 1 жовтня, посилює підозри: будь-яка атака на Катар тепер трактується як загроза безпеці США, аналогічно до статті 5 НАТО.
Це безпосередньо пов’язано з базою Аль-Удейд, де розміщені десятки американських літаків, і може слугувати «червоною лінією» для виправдання втручання у випадку війни з Іраном та ударів у відповідь Тегерана.
Іран, у свою чергу, попереджає про готовність до «повного конфлікту», а його чиновники очікують припинення перемир’я з «Ізраїлем».
Одночасно США ввели нові санкції проти іранських програм балістичних ракет і авіації, що в Тегерані сприймається як підготовка до удару.
Однак альтернативна точка зору, озвучена низкою коментаторів у ЗМІ та на платформах на кшталт X (колишній Twitter), пов’язує ці перекидання не з Тегераном, а з Афганістаном.
Трамп у вересні 2025 року неодноразово заявляв про намір США повернути контроль над базою Баграм, яку американці залишили у 2021 році під час панічної втечі військ з Афганістану.
В інтерв’ю та на пресконференціях Трамп стверджував, що США «намагаються» отримати базу назад, погрожуючи «поганими речами» талібам у випадку відмови, і натякав на можливе застосування військ для цього.
За його словами, база стратегічно важлива через побоювання, що Китай може використати її для розширення впливу в Центральній Азії.
Низка коментаторів припускає, що перекидання військ США на Близький Схід — це прикриття для логістики удару по Афганістану: літаки та заправники з Катару чи Саудівської Аравії можуть бути перенаправлені для атаки на Кабул або Баграм.
Версія з Афганістаном і дії талібів
Версія про те, що військове посилення США у регіоні пов’язане не з Іраном, а з Афганістаном, підкріплюється несподіваними діями талібів.
29 вересня 2025 року влада «Ісламського Емірату Афганістан» раптово відключила інтернет і мобільний зв’язок по всій країні, що призвело до повного «цифрового блекауту».
Коментатори інтерпретують це як превентивний захід: таліби, очікуючи американського нападу, прагнуть заблокувати можливості розвідки США (дрони, супутники та кібершпигунство), ускладнити координацію ударів і запобігти витокам інформації.
Хоча таліби офіційно заперечують блокування, посилаючись на необхідність боротьби з аморальним контентом, цей інцидент посилив спекуляції про наближення воєнного конфлікту.
Таліби категорично відкинули претензії Трампа на базу Баграм, заявивши, що готові воювати з американцями ще 20 років, що, у свою чергу, може підштовхнути Вашингтон до військової авантюри.
Таким чином, перекидання військ США на Близький Схід може мати «подвійне дно»: сигнал Ірану, але реальну підготовку до удару по Афганістану.
Ймовірність нової війни та її варіанти
Ймовірність нової війни висока, але з альтернативним фокусом. Після червневої війни, у ході якої «Ізраїль» і США завдали серйозної шкоди іранським ядерним об’єктам, Тегеран втратив значну частину своєї інфраструктури, але зберіг шиїтську «вісь спротиву» — проксі-групи на кшталт Хезболли та хуситів.
Крім того, Іран зміг завдати серії серйозних ракетних ударів по «Ізраїлю», прорвавши не лише «Залізний купол» сіоністів, а й американські системи ППО, які прикривають незаконний єврейський анклав в окупованій Палестині.
Тегерану вдалося серйозно підірвати міф про невразливість «Ізраїлю» і завдати болісних ударів, уразивши важливі військові й наукові об’єкти сіоністів.
Аналітики з Quincy Institute прогнозують, що «Ізраїль» може ініціювати другий удар по Ірану до грудня 2025 року, виправдавши його загрозою відновлення іранської ядерної програми.
Al Jazeera цитує експертів, які попереджають про «превентивні операції» «Ізраїлю» під приводом «прихованих загроз» для сіоністів. Ймовірність ескалації з Іраном оцінюється коментаторами як висока — близько 60–70% у найближчі 3–6 місяців, але з застереженням: якщо афганський сценарій підтвердиться, фокус зміститься, знизивши ризики для Тегерана до 40–50%.
Фактори ризику: завершення санкцій ООН за резолюцією 2231 18 жовтня, що зніме обмеження на іранські ракети; триваючі атаки хуситів на судна в Червоному морі; обстріли «Ізраїлю»; риторика Трампа, який бачить в Ірані «головного спонсора тероризму».
Серед стримувальних чинників — економічні: глобальне зростання цін на нафту від нової війни вдарить по США та Європі, а Іран, ослаблений, може обрати асиметричну відповідь, не провокуючи повномасштабного вторгнення.
Афганський наратив і фактор виборів
Афганський наратив додає невизначеності: Трамп може використати фактор Баграма як «швидку перемогу» перед виборами, відволікаючи від іранського фронту.
Однак, зважаючи на провальний 20-річний досвід війни США проти Афганістану, немає жодних гарантій, що воєнна авантюра щодо «відновлення контролю» над базою Баграм не може закінчитися великим і ганебним конфузом для Вашингтона.
Військові прогнози: сценарії атаки США та «Ізраїлю» на Іран — з урахуванням афганського відволікання
Якщо США та «Ізраїль» перейдуть до наступу на Іран, сценарії залежатимуть від цілей: ядерні об’єкти, ракетні бази або режим загалом.
«Ізраїль», спираючись на уроки червня, найімовірніше зосередиться на повітряних ударах з використанням F-35. Американці підтримають бомбардувальниками B-2, крилатими ракетами з кораблів у Перській затоці та кібератаками.
Проте афганський сценарій може послабити ресурси: частина сил (винищувачі з Катару) може бути перенаправлена для удару по Баграму, що зменшить інтенсивність іранської операції.
Короткий сценарій (1–2 тижні, як у червні): успішні удари по 5–10 цілях, включно з Фордо й Натанзом. Іран відповість 100–200 балістичними ракетами по «Ізраїлю» та базах США в Іраку / Катарі.
«Ізраїль» і США домінують у повітрі. Вони стверджують, що їхні системи ППО нібито перехоплюють 90% ракет і дронів. Яка реальна ефективність цих систем — сказати складно, оскільки вся інформація про удари іранських ракет засекречена.
Але, судячи з відео прильотів ракет по «Ізраїлю», твердження Тель-Авіва та Вашингтона виглядають явно завищеними.
У відповідь на атаку Іран також може закрити Ормузьку протоку, піднявши нафту до $150 за барель. Економічна шкода для світу може скласти $1 трлн., а швидше за все і більше.
Афганський удар (якщо паралельний) додасть логістичного хаосу: таліби заблокують комунікації, ускладнивши розвідку.
Довготривалий сценарій (місяці): якщо Іран мобілізує проксі, хусити заблокують Суець, Хезболла — північ «Ізраїлю».
Іранські ракети (10–20 на день) виснажать «Залізний купол» і спричинять хаос у Тель-Авіві. США задіють до 100 тис. військ, але без наземного вторгнення (надто дорого, як в Іраку).
Іран цілком може витримати до 2–3 місяців активних бойових дій завдяки стратегічній глибині (плюс проксі й партизанська війна), але втратить 20–30% ВВП.
Для США та «Ізраїлю» можливі 5–10 тис. втрат живої сили, зростання інфляції до 10%. У найгіршому випадку — ядерна ескалація, якщо Іран прискорить програму (за оцінками, Тегеран може мати 1–2 бомби до кінця 2025 року, якщо їх уже не має).
Афганський театр посилить навантаження: захоплення Баграма потребуватиме угруповання не менше 10–20 тис., відволікаючи від Перської затоки.
Загальний підсумок: США та «Ізраїль» виграють тактично, але стратегічно програють через асиметрію — Ірану не потрібна перемога, йому вистачить «кривавої ціни».
Афганський сценарій зробить конфлікт ще більш непередбачуваним, потенційно розтягуючи ресурси США.
Позиції росії та Китаю: підтримка без прямого втручання
росія: Москва послідовно засуджує дії США та «Ізраїлю», називаючи червневі удари «порушенням міжнародного права» та попереджаючи про «ядерну катастрофу».
Кремль бачить в Ірані ключового постачальника дронів для війни з Україною, але реакція москви навряд чи вийде за межі риторики: екстрене засідання Радбезу ООН без реальних заходів. Надати якусь суттєву військову допомогу Тегерану, зокрема високоточну зброю, ППО й авіацію, москва не може через виснаження власних сил у війні проти України.
У контексті Афганістану росія посилить підтримку талібів (значною мірою через дипломатію), вбачаючи в претензіях США на Баграм загрозу своєму впливу в Центральній Азії.
Втручання? Малоймовірне (10–20%). москва не хоче відкривати фронт за своєї участі на Близькому Сході чи в Афганістані. Водночас їй вигідна ескалація без прямої участі, яка вплине на ціни на нафту й постачання на світові ринки.
Китай: Пекін раніше засудив удари США по Ірану як «агресію», закликав до припинення вогню, посилив партнерство з Іраном після війни (постачання компонентів для ракет і дронів).
Однак роль була пасивною: Китай не виступав посередником, попри «шестисторонні» ініціативи.
Щодо Афганістану, то Пекін категорично проти контролю бази Баграм США, вбачаючи в цьому пряму загрозу проєкту «Поясу і шляху» та своїм інвестиціям. Деякі західні джерела заявляють, що Китай нібито вже використовує базу Баграм для логістики, однак ця інформація не підтверджена.
Втручання? Низьке (5–10%): дипломатія та економічна допомога Ірану й талібам, можливо, блокування санкцій в ООН, але без війська — Китай зосереджений на Тайвані.
Обидві держави віддадуть перевагу «довгій грі»: послабити США санкціями й нафтовою кризою, не ризикуючи прямим зіткненням, особливо якщо Трамп відволічеться на Афганістан.
На краю прірви — чи хибний слід?
Нова війна з Іраном — не міф, а реальний ризик, підживлений червневими пораненнями та жовтневими маневрами. Ймовірність висока, але афганський наратив Трампа про Баграм і відключення зв’язку талібами додають невизначеності: перекидання військ може бути підготовкою до «повернення» на базу Баграм, а не до ударів по Тегерану.
Якщо ескалація відбудеться, вона буде кривавою, з Іраном у ролі «терплячого виживальника» та загрозою втягнення інших держав регіону.
росія й Китай найімовірніше залишаться осторонь — активно засуджуючи, можливо, чимось допомагаючи (наприклад, розвідданими, логістикою, компонентами озброєння), але без прямого втручання.
