Тотальне мінування Півдня, або як смерть чатує у кожному чагарнику

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).

Дуже складний і небезпечний бар'єр, який ми долаємо на Півдні – це мінні поля та загородження. Росіяни мінують скрізь, де на їх думку можна завадити нам просуватися; вони не обмежують себе жодними конвенціями та законами ведення війни.

Це не повний гайд, а те, з чим ми зустрічаємося тут у запорізькій області щодня. Власне, такою загальна інформація, яка потрібна для розуміння теми.

Небезпека мінних полів полягає не тільки в тому, що на мінах можуть підірватися техніка і піхота. Той, хто мінує, моніторить свої мінні поля.

Підрив може не завдати великої безпосередньої шкоди, але ворог через нього дізнається, що ви йдете і починає обстрілювати вас. Існує спеціальна категорія сигнальних мін, чия функція – лише сповіщення про те, що ворог наближається, але тут з цим справляються і "звичайні" міни.

Почну саме з протипіхотних мін і пасток – протипіхотні міни натискної дії (ПМН), які вражають одну ціль і закопуються у землю. ПМН, яка досить довгий час знаходиться у ґрунті, стає майже непомітною, виявити візуально майже неможливо.

Іноді ПМН називають "чорна вдова". Подекуди наші сапери встановлюючи попереджувальні таблички біля мінних полів, пишуть на них що саме тут знайшли.

Міни розтяжки, або протипіхотні міни натяжної дії. Їх датчик цілі – це розтяжка і на відміну від ПМН, розтяжка встановлюється над землею та може вразити більше цілей.

Вона імітує дію осколкового снаряда, а тому така пастка може перекрити від кількох до кількох десятків метрів фронту. У нашій зоні роботи їх встановлюють, використовуючи як опору кущі, дерева тощо.

Вони часто зустрічаються в лісопосадках, кущах перед окопами. Використовуються як штатні інженерні боєприпаси (ПОМЗ 2М), так і звичайні дешеві гранати Ф-1.

Один із наших екіпажів потрапив під обстріл перебуваючи у відбитому в росіян окопі. Виникла пожежа і розтяжки встановлені на підступах до окопу почали одна за одною вибухати, адже їх опори перегоріли та почали спрацьовувати датчики цілі.

В арсеналі росіян є вистрибуючі міни, які можуть вражати ціль, яка встигла лягти на землю. Наприклад, ОЗМ-72, яка активується також через натяжну дію (через натягування троса просторіше кажучи).

Прикметно, але така міна, як виявилося, була встановлена прямо на бліндажі, у якому ми пересиджували черговий обстріл. Іноді можуть залишати без детонатора, але заховати під нею вибухову пастку, яка спрацьовує при спробі знешкодити міну.

Ще нам "пощастило" зіткнутися з міною ПОМ-2 вагою 1.5 кг, яка спрацьовує коли жертва чіпляється за тонку капронову нитку оливкового кольору. Має пристрій самоліквідації й ви можете випадково опинитися в момент, коли вона підривається.

На нашому напрямку виявлено неконтактний вибуховий пристрій "Охота". Його завданням є керування протипіхотними мінами типу ОЗМ-72 (2400 металевих уламків) та МОН-50 – у виявленого екземпляра розрядився елемент живлення, тому він не спрацював.

Один пристрій "Охота" може керувати, наприклад, 5 мінами ОЗМ-72. Він знаходиться в пасивному режимі, а при появі цілі в радіусі виявлення (120-150 метрів) її помічає сейсмічний датчик, що знаходиться в землі поряд із пристроєм.

Датчик передає виявлені коливання ґрунту на пристрій де відбувається аналіз типу цілі та відстань. Якщо ціль ідентифіковано як людину, пристрій переводиться в бойовий режим: визначається відстань і азимут, що дає пристрою точне місце знаходження цілі.

Як тільки ціль потрапляє у точку ефективного враження будь-якою з мін під'єднаних до пристрою з нього буде відправлено електричний імпульс для підриву найближчої з них. При повторному виявленні руху (спроба допомогти пораненому) відбудеться підрив наступної найближчої міни.

Крім МОН-50 та ОЗМ-72 пристрій може використовувати будь-які міни з можливістю використання універсального детонатора МД-5М: МОН-100, МОН-200, ПОМЗ-2М, ОЗМ-3, ОЗМ-4. А також міни, які можуть приводитись в дію електричним імпульсом: ОЗМ-160, ОЗМ-3.

Звісно ж використовуються осколкові протипіхотні міни направленого ураження. Вже згадана МОН-50 та інші її родичі – МОН-100 та 200, – які росіяни люблять підривати за допомогою детонуючого шнура.

З протитанковими мінами з того, що ми бачили, все стандартно, – ТМ-62, яких тут дуже багато. Я особисто не бачив чи є тут міни МОН-90 (12 кілограмовий монстр) також направленої дії!

Існує багато модифікацій таких мін і їх у росіян надзвичайно багато:

• часто вони хаотично їх розкидають в місцях можливого проходу нашої техніки, або, якщо є час і можливість, встановлюють більш приховано і продумано;
• іноді, навпаки, зустрічаються такі загородження як на прикінцевому фото нижче.

Окремо додам, що у 1997 році Україна ратифікувала Конвенцію про заборону застосування, накопичення запасів, виробництво і передачу протипіхотних мін та про їх знищення. Її звісно ж не ратифікувала Росія й загалом росіяни чхали на будь-які конвенції, що видно по веденню боїв після 24.II.2022.