Трагічна доля Саші Путрі

Спогади про те, чого не було, а також ранній відхід у засвіти нашої землячки-вундеркінда, яка за свого досить юного життя здивувала світ.

«Коли я виросту, неодмінно стану художницею», – слова вимовлені Олександрою Путрею на початку 1980-х років. На превеликий жаль, дівчинка так і не виросла...

24 січня 1989 року маленька Саша померла від страшної та невиліковної хвороби – лейкозу. Вона прожила лише 11 років, але за цей час встигла створити 2279 робіт і 46 альбомів із малюнками.

А народилася дівчинка-індиго 2 грудня 1977 року у Полтаві. Вже у свої 3 роки Саша впевнено тримала у руках олівець та пензлик, мріючи неодмінно стати художницею і малювати з ранку до вечора, навіть уночі.

Її батько зробив із маленької спальні художню майстерню та намагався навчати дівчинку за академічною програмою, але натрапив на делікатну відсіч доньки. Як художник Саша формувалася самостійно, керуючися власними враженнями та уявою.

Коли дівчинці виповнилося 5 років, полтавські лікарі поставили страшний діагноз – лейкоз. Намагаючись абстрагуватися від болю, Олександра Путря почала присвячувати набагато більше часу своєму улюбленому заняттю.

У цей час на зміну кумедним звірятам і казковим персонажам прийшли образи з індуїстської філософії. На папері поставали автопортрети, що вражають уяву – то у вигляді багаторукого Шиви, а то й зовсім в óбразі дорослої індійки, в очах якої відобразився глибокий смуток за долю нашої планети.

Незадовго до смерті вона попросила тата прикласти руку до білого аркуша й обвела його; потім зверху поклала свою руку і зробила з нею те саме. Закінченим цей малюнок було знайдено вже після 24 січня 1989 року, коли дівчинки не стало.

Як можна побачити нижче, на передсмертному малюнку крім рук зображена зірка Сіріус, на яку Олександра мріяла полетіти, вірячи, що звідти прийшли всі люди й туди повертаються згодом – як додому повертаються далекі мандрівники...

За свій безцінний внесок у мистецтво добродушна Саша Путря була посмертно вшанована сучасниками і визнана наступними нагородами:

• Золотою Медаллю Христа Спасителя "За життя гідне людини" (1998);
• Орденом Святого Миколая Угодника "За примноження добра на Землі" (2000);
• Національним призом Всеіндійського дитячого об'єднання "Neru Bal Samithi" – "Kalasari Award" (2001);
• Старовинною іконою у срібному обрамленні "Христос Вседержитель" (2001).

Крім того, медіаагенція "Останній Бастіон" закликає своїх читачів пам'ятати, що кілька років тому книжку про юну художницю Сашу Путрю презентували у Полтаві.