5 вересня розпочався червоний терор Москви
Практично немає такого міста від Західного Бугу до Уралу, де б не було масових розстрілів. Просто не скрізь збереглася інформація...
Цього дня 1918 року лєнінський режим в особі Совєта народних комісарів (СНК) ухвалив декрет про "червоний терор". Ним проголошувалася «боротьба з контрреволюцією, спекуляцією та іншими злочинами шляхом ізолювання "класових ворогів" у концентраційних таборах і шляхом фізичного знищення всіх осіб, причетних до білогвардійських організацій, змов і заколотів».
Як стверджує вітчизняний дослідник тієї трагедії Сергій Горобець, терор і насильство більшовики на чолі з Владіміром Леніним застосовували від перших днів захоплення влади. Просто за рік він став офіційним документально.
Так, ще 7.XII.1917 створено ЧК (Всеросійську надзвичайну комісію) на чолі з Феліксом Дзержинським. Саме цей каральний орган (невдовзі неодноразово перейменований – прим. ред.) відповідав за розправи, які набули небаченої масовості.
Звернімося до джерел! У журналі "Червоний терор" від 1.XI.1918 один із головних організаторів "червоного терору" чекіст Мартин Лаціс відверто і цинічно коментував урядовий декрет:
«Ми не ведемо війни проти окремих осіб. Ми винищуємо буржуазію як клас. Не шукайте на слідстві матеріалів і доказів того, що обвинувачений діяв ділом або словом проти совєцької влади. Перше питання, яке ми повинні йому поставити, – до якого класу він належить, якого він походження, виховання, освіти або професії. Ці питання й повинні визначити долю обвинуваченого. У цьому – зміст і сутність червоного терору».
Зі слів пана Горобця, сам Лєнін засуджував "м'якотілість" репресивних органів і закликав «заохочувати енергію й масовидність терору проти контрреволюціонерів». На Півдні України жертв заковували ланцюгами до дощок і смажили на вогні, морських офіцерів, що потрапляли до їхніх пазурів, опускали по черзі в казан з окропом, потім у море; майже всюди застосовували метод розірвання тіл лебідками.
Власне, офіційно про початок "червоного терору" оголосив ще 2 вересня Яков Свєрдлов (він же Єшуа-Соломон Мовшевич Свєрдлов – прим. ред.). І тоді ж була видана відповідна постанова СНК.
Наступного дня нарком внутрішніх справ Грігорій Пєтровский (той самий, якого пізніше називатимуть "українським старостою") у своєму розпорядженні бідкатиметься, що, мовляв, «розстріли відбуваються недостатньо масово». Голодомор також його рук справа!
Показово, що коли у 1921 році СНК проголосив НЕП (Нову економічну політику), кровожерливий Ленін наголошував: «Найбільша помилка думати, що НЕП поклав кінець терору. Ми ще повернемося до терору й до терору економічного».
Назагал червоний терор забрав величезну кількість життів, які майже неможливо обрахувати. Фахівці оцінюють кількість жертв тільки органів ЧК на теренах Наддніпрянської України не менш як 50 тисяч.
Скажімо, так званий Богунський полк під командуванням Миколи Щорса нищив села Чернігівщини, розстрілював українських військовиків і священників, рубали шашками куркулів, жінок і дітей. У щойно створеній після захоплення губернського центру ЧК негайно прийняли рішення про розстріл 17 осіб без суду та слідства...
Одна з найсумніших особливостей червоного терору – неймовірні тортури, яких зазнавали жертви насильства. В одній лише Харківській губернії ЧК практикувало скальпування й "знімання рукавичок із кистей", а у Полтаві та Кременчуці священників саджали на кіл.
Тим часом у Січеславі (сучасний Дніпро – прим. ред.) застосовували... розп'яття й побивання камінням! В Одесі офіцерів, причому не тільки українських, а й тих, кого запідозрили у службі на Білу гвардію, – прив'язували ланцюгами до дощок, вставляли у топки й смажили.
Нині криваву справу червоних катів на окупованій території України продовжує російський агресор спільно з колабораціоністами – терористами самозваних угруповань "ДНР" і "ЛНР". Вони, як і їхні попередники, нещадно катують полонених і ув'язнених, порушуючи всі можливі норми міжнародного права та моралі.
Насамкінець "Останній Бастіон" закликає згадати, що посеред сумнозвісного урочища у поки російській Карелії відбулися траурні заходи у пам'ять про закатованих жертв сталінізму. Найбільше закатованих совєтами – серед українців.
