Трамп і його команда відверто підігрують путіну
Наобіцяти швидкого миру, щоби довгу війну завершили інші. Така позиція 47-го президента США, необізнаного у тонкощах взаємин Києва і Москви.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Бачу, як багато людей наразі хапаються, так би мовити, за останню соломинку. Повторюючи, як мантру, що, мовляв, Америка «не може програти цю війну», «не може дозволити автократіям перемогти», «не може дозволити росії захопити Україну».
Ну, і все в такому дусі... Власне, я розумію цих людей, бо й сама довгий час трималася за подібні думки:
- до приходу Дональда Трампа;
- до зіґування Ілона Маска;
- до перших рішень Трампа, які послаблюють не автократичну РФ і КНР, а демократичних союзників США;
- до перших офіційних заяв Трампа про його імперіялістично-автократичні погляди на світ;
- до визначення війни в Україні як тієї, якої «можна було уникнити» (зі знеціненням подвигу українського народу та права на відстоювання власної ідентичності й суверенітету), а не загарбницької (з боку РФ) та народно-визвольної (з боку України), в якій не «дві сторони», а агресор і жертва агресії.
Тому сподівання про те, що «Америка не може програту цю війну», на жаль, розбиваються через розуміння, що «війною» для Америки (в особі Трампа) є не те, що ми вважаємо війною. Мрії про те, що «Америка не може дозволити автократіям перемогти» працюють лише тоді, коли Америка сама не зазіхає на території суверенних держав і не перетворюється на автократію.
А віра в те, що «США не можуть дозволити РФ захопити Україну» вмирає там, де Президент США звинувачує у війні не президента країни-агресорки, а свого попередника, який якраз і не дав росії захопити Україну. Всі ці інтенції про «Америка не може поступитися РФ» працювали у часи Джозефа Байдена та демократів.
Наразі змінилися сама сутність «гри». Розмовляти та домовлятися із диктатором, міжнародним воєнним злочинцем путіним — уже є поступками та слабкістю, якщо дивитися крізь оптику попередньої адміністрації США.
Але в розумінні Трампа це не є поступками і демонстрацією слабкої позиції. Навпаки — це його прерогатива як сильного — розмовляти із сильними (РФ, путін) та впливати на слабких (Україна, Володимир Зеленський).
Це його так звана місія — «закінчити війну». Ну, щоби просто «не гинули люди з обох сторін» — і саме це вважатиметься його силою, миротворчістю та перемогою.
