Труба-жмурилка

Ми працювали у фронтовій зоні наліво і направо. Крили прокопані ворожими шанцями поля аргументами мін, а нейтралізацію піхотних цілей забезпечували металевими стрічками ВОГів.

Вони з гранулами секунд притьмом вистрибували зі стовбура автоматичного гранатомета лишаючи цятки на тканині Донецького степу. Земля високою завісою накривала поховальним саваном згорблені спини "русскіх альошек"; хтось із них  кволо крутився під важкою ковдрою рихлого чорнозему.

У чорному передпокої смерті це відбувалося на очах у ґрунтових мокриць і сколопендр. Так бліндажі окупантів перетворювалися на цвинтарні склепи, а лоск імперських амбіцій знаходив останнє прихисток у підземному царстві хробаків і комах.

Перше влучання міни тотожне значенню слова "трепанація". Чутно як рілля  здригнулася над головами окупантів що забилися у викопану нору посеред штильної рівнини.

Черепну коробку бліндажу – надщерблено; далі проводимо лоботомію. Це легше, ніж розколоти "антверпенський горішок", а тому є передчуття неминучого успіху.

Шипіння рації передає розрахунку слово "повтори"; відтак, настав час крити міною на фугасі. "Да Вінчі" віддає команду і його окопно-польові апостоли продовжують насипати у небо подарунки з розривним зарядом.

За 20 метрів від кожного розрахунку  простелено брезент. На його поверхні – складені в охайний рівний рядок препаровані міни; навішане на них спорядження лишає нам кілька жестів для того, аби вони полетіли в бік окупанта.

Стос мін у профіль скидається на вітринну викладку баклажанів. У минулому, доводилось бачити з якою шанобливістю протирають їх лискучі боки турецькі торгівці овочами на вулицях Стокгольму.

Втім, на відміну від торгашів, кожен з нас туго обперезаний благоговінням і лідокаїнової ненавистю до ворога. Загибель світить кожному, хто тримається наміру віджати у нас найменший клаптик горизонту.

«Сьогодні ми їх забаранимо», — пророчо говорить "Сом".

«Обставини тому сприяють», — продовжує "Хаммер", – «вітру нема, відтак розліт мін буде мінімальним; небо на нашому боці».

Вкотре ми отаборилися між хвостом розбомбленої вулиці та мисом лісосмуги. За нашими спинами звисли дерева з налитими та дзвінкими бруньками.

Квітень категорично брав повноваження у свої руки. Високовольтна напруга посіла геополітику: Московія відмовилась продовжувати режим "тиші".

Але це був чи не єдиний випадок впродовж війни, коли переговорна позиція ворога нас влаштовувала. У штабах гримали меблі та розмови на підвищених.

Натомість ми жили в іншій реальності, де на нулі горіла трава, а в обтесаних артою кленових гаях хазяйнували перелякані фазани. На землі лежала велетенська миска кольору хакі; в її центр впиралося металеве яблучко, що увінчує конусну основу шайтан-труби.

Її розкрита і глибока горлянка була спрямована у шовкошитне небо. Хмари тягнулися рогатою літерою Y.

Трубу підпирав лафет; його розставлені врізнобіч ноги були привалені мішками з землею. Ними ж присипано і кант окружності плити.

Обтяжувачі мають посилити статику, а вона повинна забезпечити точність влучання міни у ціль. Чути як у повітрі лунають оклики другого номера мінометного розрахунку: «Увага», «Постріл»!

На цьому етапі решта присутніх закладають пальці у вуха. Виняток становлять ті, на кому є тактичні навушники.

Відтак, міна просідає у трахею агрегату, повітря пневматично шипить. На виході шайтан-трубу трохи підкидує.

Трава у радіусі 10 метрів на долю секунди пригинається до землі. Пневмо-хвиля миттєвим поштовхом протискає діафрагму під камуфльованим кітелем.

У залежності від кількості пострілів плита просідає в ґрунт; тому до початку роботи її намагаються зафіксувати за допомогою кілків, котрі ущільнюють землю навколо неї. Проте це не позбавляє необхідності щораз вносити поправки точності на шкалах та оптиці міномету.