У мережі з'явилися поради колишнього спецпризначенця як воювати проти силовиків

Деякі поради щодо організації акцій протестів.

Колишній військовослужбовець спецпідрозділу ВВ МВС Білорусі передав інформацію, яку оприлюднено в соціальних мережах - як протидіяти силовикам, які захищають авторитарні режими.

1. Дві години побігати в повному спорядженні - вимотує. А ось стояти і витісняти натовп потихеньку цілком можливо. Тому, моя думка, - вимотуйте, а не відкрито воюйте. Проти   натовпу, що атакує у нас підготовка хороша. А ось біганина з одного місця в інше - складно.

2. Ми приїжджали набагато раніше о початку протестів і їхали значно пізніше, ніж вони закінчувалися. Тому на сон не залишалося часу (максимум години 4 в день).

Тиждень так нереально витримати. Тому навіть якщо не збираєтеся виходити, все одно вкидати дезу. Так ви цим вимотаєте особовий склад.

3. Розрізняйте ОМОН, Внутрішні війська, міліцію і військових. Це різні навички і підготовка. Це різний ступінь небезпеки для протестувальників.

4. Якщо бачите, як 5 осіб б'ють одного до напівсмерті - це майже напевно ОМОН. Він найнебезпечніший, тому як десятиліттями у них не було ліміту на застосування сили та жорстокості. Військові не мають таких широких прав на насильство, як ОМОН. Необмежені права накладають психологічний відбиток і людина стають звіриною. 

5. Другі за небезпекою - це внутрішні війська і міліція. Особовий склад ВВ часто засуджує звірства ОМОНу, тому як у них немає таких прав на жорстокість, і вони не так до неї схильні. Але внутрішні війська добре підготовлені проти натовпу. Міліція боягузлива. Легко розбігається.

6. Найменше боятися треба військових (якщо вони стріляти не почали). У них немає підготовки проти натовпу. Їх притягнули на акції протесту швидше для залякування. Щоб підготувати бійця брати участь в придушенні протестів йшло 6 місяців спецвишколу. У військових її немає.

7. Зазвичай місця акцій протесту добре відомі офіцерам. Вони відпрацьовані багато разів. Нові місця протестів призводять до нескоординованих дій особового складу.

8. Пам'ятайте, що за те, що ви вийшли - отримаєте 15 діб. Якщо людина під присягою перейшла на вашу сторону - йому світить в'язниця. Тому офіцери повинні відчути силу за протестувальниками. Силу, яка може повалити диктатора, щоб почати переходити на вашу сторону. Повірте, вони майже всі чекають, що ви покажете, що вас багато, і ви не здастеся. І почнуть переходити масово.

9. Знімайте все звірства. Бажано з шевронами і нашивками. Потім цих людей треба буде судити. За перевищення повноважень. Ви не уявляєте як їм страшно під цими щитами! Лякайте, обробляйте їх інформаційно. Знімайте з усіх боків. Якщо ви у квартирах, кричіть зверху, що їх будуть судити, що в Білорусі є смертна кара, що їм світить трибунал, що вони порушують присягу. Це діє. Просто скандувати "ганьба" і "сволота” - це не працює. Військові розуміють мову сили, а не етики. Їх професія - насильство, не забувайте! "

Раніше поради як організовувати акції протесту публікував відомий український революціонер Олег Мужчиль (Лісник).

Попередження влади про жорстку протидію у разі нападу
Тут все ясно без коментарів.

Б) Організація штабу

Армія відрізняється від озброєного натовпу саме дисципліною та чітким керівництвом. Тому повинні бути назначений командир з досвідом, що й буде координувати всі силові дії. Ця людина - не оратор чи агітатор, його єдина функція - командування бійцями та забезпечення безпеки акції.

Він повинен бути представлений всім бійцям, щоб всі бійці знали в обличчя (або, якщо бійці та командир використовують балаклави - на одязі чи нарукавних пов'язках усіх повинні бути номера). Накази командира на час акції повинні виконуватися чітко і беззаперечно.

Ті, хто відмовляється від їх виконання - вилучаються з акції. Це також повинно бути доведено до всіх бійців.

В) Силова охорона акції

Така охорона складається з людей, що вміють та ГОТОВІ жорстко протистояти такому нападу. Що мається на увазі "жорстко"? Аж ніяк не звичайний мордобій, який саме й потрібен нападникам.

Під жорстким протистоянням я маю на увазі такий спротив провокаторам, який несе пряму загрозу їх здоров'ю та життю. Як то організувати в умовах "мирної акції"? Дуже просто: вила, заточені штикові лопати та сокири.

Також дуже добре мати легальні димові шашки. Все це - не є офіційно холодною зброєю і може бути легко завезено на акцію. При цьому, цей реманент є надефективною зброю проти неозброєного ворога, незалежно тітушня то чи різні "беркути". 

Все що треба - це навчитися битися нею в групі та поодинці за тактикою війн часів холодної зброї. Крім того, треба бути готовим до того, що за тітушнею в бій підуть вже й оснащені мусора.

Для цього треба мати на готові "коктейлі" і негайно їх використовувати с переходом в атаку, не лякаючись відправляти мусорву у "країни вічної охоти".

Само собою, що така організація захисту акцій буде відома "органам" (сексотів ще ніхто не скасовував).

Але саме ця готовність протестантів до переведення протистояння у "гарячу фазу" й зупиняє, як правило, режим від використання силового сценарію, особливо - після "вогняного Майдану" (що ми й бачимо, коли акції проводяться за участю бійців Добровольчого Українського Корпусу, котрі готові й вміють і воювати і вбивати, а головне - не "лягли" під режим). 

У разі спроб блокування руху протестантів ворогом - попереду зразу ж шикується лава з озброєних "реманентом" бійців, котрі, у разі перешкоджання лаві, йдуть на прорив.

Ніякої штурханини на зразок сутичок "ультрас"! - тільки організовані і жорсткі дії: режим повинен розуміти, що або акція буде мирною, або - ДУЖЕ немирною, з переростанням в повстання. Це дуже охолоджує гарячі голови з того боку і бажання "пограти м'язами".
 
Г) Організація розвідки

Керівники акції повинні постійно знати, що діється навкруги акції: тобто, знати про наявність та активність мусорви і ворожих елементів. Для цього бажано використовувати незасвічені номери та телефони, бо інакше ворог легко може блокувати зв'язок та випереджати дії протестантів. Само собою, що ті розвідники повинні бути як можливо менш помітні.

Д) Організація внутрішнього контролю

Для запобігання проникнення до лав учасників акції провокаторів, п'яних, психічно хворих та інших деструктивних осіб. Для цього серед учасників акції рівномірно розподіляються бійці, які скритно стежать за порядком і, у разі потреби, або звертаються до охорони акції, або, якщо треба діяти негайно, запобігати будь-якій небезпеці власними силами.

Е) Резервні бойові групи

Групи бійців, котрі повинні бути розсерджені по місту і, у разі розвитку силового сценарію, або наносити відволікаючи удари ("коктейлі" по закладах МВС, патрулям та т.п., аж до збройних ударів, залежно від градуса протистояння), або - удари в тил нападникам у разі розгортання серйозного протистояння.

Треба мати на увазі, що до силового протистояння повинні бути готові не тільки бійці, а й політичне керівництво тієї організації, що ту акцію проводить. Інакше, коли політичні керівники починають волати "міліція з народом!" - бійці повинні просто організовано покинути цю акцію, бо їм нема що там робити, а от те, що керівники тієї акції їх "підставлять" - є дуже велика, таких випадків - море.

Зараз ми знаходимось не в той час і не в тому місці, щоб гратися в "толерантність і законослухняність": правлячий кримінально-олігархічний режим, котрий повністю контролює всі силові та судові органи, ЗМІ та політичні партії, готовий до будь-яких репресій та провокацій. Не розуміти того - то значить зрадити довіру людей і марно ризикувати їх волею, здоров'ям та життям.

В революції - не грають!