Удари вглиб росії. Швеція переходить до стратегії перемоги в повітрі
Шведська газета Aftonbladet опублікувала матеріал «План перемоги в повітряній війні — завдати ударів углиб росії».
У статті полковник Карл Бергквіст, начальник Центру ВПС Швеції, прямо заявив: у разі нападу росії шведські ВПС більше не обмежуватимуться обороною.
Нова концепція — перехід у наступ та ураження цілей глибоко на російській території. «Це має дорого коштувати тому, хто наважиться на напад», — наголосив Бергквіст.
Заява Бергквіста стала логічним продовженням фундаментальних змін, які відбуваються у Швеції після вступу до НАТО у 2024 році та на тлі війни в Україні.
Країна, яка десятиліттями будувала доктрину навколо «тотальної оборони» та стримування на власній території, тепер відкрито говорить про спроможність завдавати ударів углиб території противника.
Що саме змінюється
Ключовий елемент — інтеграція крилатих ракет Taurus KEPD 350, розроблених спільно Швецією та Німеччиною, на винищувачі JAS 39 Gripen.
Ракета має дальність понад 500 км, здатна летіти на гранично малих висотах — близько 30–35 м — і пробивати укріплені та заглиблені об’єкти: командні пункти, склади, інфраструктуру.
У серпні 2026 року шведські ВПС уперше здійснили пуск Taurus із Gripen C на полігоні Vidsel. Інтеграція відбувається помітно швидше, ніж передбачали початкові плани: раніше досягнення оперативної готовності очікували до 2028 року.
Паралельно шведські збройні сили у звітах уряду в листопаді 2025 року запитували системи з дальністю до 2000 км — крилаті та балістичні ракети, здатні уражати військові об’єкти й критичну інфраструктуру глибоко в тилу противника.
Міністр оборони Поль Йонсон прямо посилався на досвід України: росія активно розвиває далекобійні спроможності, і Швеції потрібна симетрична відповідь для стримування. Відстань від Стокгольма до Москви — близько 1000 км.
У попередніх матеріалах Svenska Dagbladet і Dagens Nyheter за 2025–2026 роки верховний головнокомандувач Мікаель Клаессон та експерти говорили про придбання крилатих ракет і реактивної артилерії, здатних завдавати ударів по цілях на російській території. Це принципово нова спроможність для Швеції, яка раніше робила ставку майже винятково на оборону.
Концепція ВПС тепер передбачає:
-
розосереджені операції, зокрема зліт і посадку на автошляхах;
-
швидке перебазування та підтримку союзників;
-
наступальні операції проти повітряних сил противника та удари вглиб його території;
-
посилення ППО, розвідки, зокрема із застосуванням безпілотників і супутників, та протидії БпЛА.
Бергквіст та інші офіцери неодноразово наголошували на уроках України: не можна дозволити противнику встановити контроль над повітряним простором. Шведська модель розосередження та мобільності вже довела свою цінність, а тепер до неї додається здатність «карати» агресора на його території.
Контекст і причини змін
Після 2022 року Швеція докорінно переглянула оцінку загроз. росію офіційно названо головним і довгостроковим викликом. Попри втрати в Україні, Москва зберігає та нарощує спроможності в повітрі, на морі й у сфері далекобійного озброєння, а також здійснює гібридні дії: порушення повітряного простору, саботаж, кібератаки.
Шведська розвідка MUST та оборонні документи попереджають, що протягом кількох років росія зможе проводити обмежені збройні операції в Балтійському регіоні.
Вступ до НАТО та інтеграція з Фінляндією, Норвегією і країнами Балтії перетворили Швецію з «нейтрального буфера» на важливий елемент північного флангу.
Географія відіграє ключову роль: шведські бази розташовані ближче до потенційного театру бойових дій, ніж багато західноєвропейських. Здатність Gripen завдавати ударів із розосереджених позицій створює додаткову невизначеність для російського військового планування.
Думки експертів та аналітичний погляд
Шведські військові, зокрема Бергквіст у попередніх інтерв’ю, описують цей перехід як доповнення традиційної оборонної та контратакувальної тактики наступальними операціями.
Це не агресивна доктрина превентивних ударів, а елемент стримування: потенційний агресор має розуміти, що війна не обмежиться шведською територією.
З погляду військової теорії це класичний перехід від «стримування» до активнішого «стримування покаранням» у межах колективної оборони НАТО. Удари по логістичних об’єктах, штабах та авіабазах у глибині території противника можуть зірвати або сповільнити російську операцію на ранній стадії — саме те, чого бракувало Україні у 2022 році.
У геополітичному вимірі це посилює північний фланг НАТО, але водночас підвищує ставки. росія, найімовірніше, сприйме такі заяви та закупівлі як ескалацію і може відповісти нарощуванням власних сил у регіоні, зокрема в Калінінграді та на Кольському півострові.
Критики, зокрема деякі російські та західні аналітики, вказують на ризик розкручування спіралі гонки озброєнь і можливого зниження порогу виникнення конфлікту. Прихильники ж наголошують: без реальної здатності завдавати шкоди в глибині території противника оборона стає пасивною та менш переконливою.
Важливо зазначити: йдеться про звичайні високоточні системи озброєння в межах оборонної доктрини НАТО — як відповідь на напад. Швеція продовжує робити ставку на «тотальну оборону»: цивільну готовність, укриття та стійкість суспільства.
Висновки
Публікація Aftonbladet і супровідні заяви фіксують завершення десятирічного повороту Швеції: від експедиційних операцій та операцій із врегулювання криз у період після холодної війни — до повноцінної підготовки до конфлікту високої інтенсивності в Північній Європі.
Taurus на Gripen і плани щодо ще більш далекобійних систем — конкретне втілення цієї стратегії.
Для Москви це сигнал, що будь-який конфлікт у Балтійському регіоні чи на півночі дорого коштуватиме вже на ранніх етапах. Для НАТО — посилення спроможності вести об’єднану повітряну кампанію. Для самої Швеції — визнання того, що в сучасній війні «лише оборона» більше не гарантує безпеки.
Ці зміни видаються прагматичною відповіддю на реалії війни в Україні та зміну стратегічного середовища. Наскільки вони виявляться достатніми й чи не спричинять додаткових ризиків — покаже час, протягом якого Швеція має перетворити плани на реальні боєготові спроможності.