Україна має пред'явити чек Білорусі за сприяння агресії РФ
Лукашенківський маріонетковий прокремлівський режим заплатить за скоєне. Це станеться, можливо, не за нашого життя, але у майбутньому.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Від всіх цих вибачень Ляксандра Лукашенкі у 2022 році перед Володимиром Зеленським за співучасть у війні проти України тхне дешевим блудом. Як цю війну пам'ятатимуть тисячу років, так і зраду білорусів.
А ще, — подальший кураж на тлі масових вбивств та воєнних злочинів проти українців, ми пам'ятитимемо сотні років; такі речі не забуваються. І мають свою ціну, бо ца все прийдеться платити.
Тепер я розумію «геополітику» гетьмана Богдана Хмельницького у середині XVII століття. Він постійно відволікався від важливих внутрішніх справ на важкі й довгі походи на південь у Молдову і на північ у Білорусь: тому що це були питання національної безпеки.
Тому на «емоційну реакцію» молодшого сина Лукашенкі, Коліньки, офіційна позиція міністерства закордонних справ України сьогодні повинна бути чіткою і простою. Досить уже терпіти це псевдобілоруське шапіто за нашим північним кордоном.
Після інвазії на Київ у лютому 2022-го з отих «розмитих фронтирів» слід уже чітко сказати: Берестя, Кобрин, Пинськ, Лунинець, Хойники, Річиця, Бихів, Лоєв, Гомель і навіть Могилів — це Наша Північ. Нас атакували з наших же теренів!
І це ніяка не «новина». Після загибелі Михайла Кричевського та Мартина Небаби, після Берестейських угод 1918-го і міжнародно визнаних кордонів, зрештою після Собору УАПЦ 1942-го у Пинську.
Наступний «Мінськ» мусить бути тільки про капітуляцію теперішньої Республіки Білорусь і визнання нового Північного кордону України. Юрій Липа та Михайло Колодзінський нарешті матимуть спокій, уся Європа матиме спокій.
Але ж відсутність дискусій про наші терени у складі окупованої московитами Білорусі вражають. Нещодавно було 150 років від дня смерті Олекси Стороженка — могила досі у Бересті.
Жодних українських шкіл на Берестейщині, українську мову офіційно оголосили південнобілоруським діялектом. Ну, і так: у Колодзінського для України окреслено дві Великі Проблеми: північний кордон і державність так званого Китаю.
