Україна-НАТО

Раз ми хочемо вижити і бути успішними, час дорослішати.

Всі свої дії співставляти з єдиним критерієм: це допомагає чи шкодить?

Памʼятати кілька простих істин. Вони здаються поверховими, навіть банальними. Але усвідомлювати їх і діяти відповідно до них – це і є доросле життя. А ігнорувати – пряма дорога до поразки. Доведено безліччю прикладів.

1. Світ недосконалий. Очікувати ідеалу марно.

2. Підтримка не зʼявилася просто так. Це – збіг поваги до подвигу українців, роздратування кремлем та вигідним на цей момент для нас усвідомлення своїх інтересів союзниками.

3. Ми бʼємося таки за себе. НАТО прикрите ядерною парасолькою, має достатні ресурси, технологічну перевагу і економічну міць, щоб захистити себе. Тому, подобається нам чи ні, ані лідери, ані пересічні громадяни на Заході не вважають, що вони за нашими спинами і їх від чогось прикривають.

4. Цінності працюють. Але набагато ефективніше працюють цінності і спільний інтерес.

5. Час біжить, а з ним змінюється настрій, акценти, ставлення. Те, що захоплювало і працювало рік тому, дратує нині. Треба вміти відчувати зміни, адаптуватися і використовувати їх.

6. Для західної культури «непрофесіонал» – це жахливий вирок. Ти можеш чогось не знати чи не вміти. Це не біда, якщо ти вчишся. Якщо ж тобі показують і радять, а ти хизуєшся невіглаством – це шкодить. Найгірша оцінка – «безнадійний».

7. Стереотипи ламаються не словами, ефектними жестами чи позами, а іншою тріадою: фактами, їх правильним донесенням і широким спектром такого донесення.

8. Єдність у цілях, демократія як плюралізм думок і дискусія про способи, прозорість і справедливість потрібні не союзникам, а нам. Бо вони ефективні. Альтернативи ми пробували до 2014. Результат очевидний: бідність і слабкість.

9. Багатство і сила потребують наслідування багатим і сильним у тому, що і як вони роблять.

Зокрема і насамперед – розбудовувати свою спроможність. Залучати інвестиції, технології, виробництво. Постійно розширювати в цьому український компонент. Саме у цьому має бути підпорядкована економічна модель.

10. Світ прозорий – особливо у інформаційну епоху. Засунути лайно під килим не вийде. Переконувати союзників і стилі кіплінгових мавпочок («Ми всі так кажемо, значить, це правда») – теж не вийде. Сховати корупційні оборудки за благородним гнівом «Ми ж воюємо!» – тим більше не вийде, бо воюємо дедалі більше зброєю союзників і коштом союзників. Тож халепи треба виправляти, а не заперечувати, приховувати чи перекидати увагу.

11. У нас є тільки ми. Нас обʼєднує найважливіше – бажання вижити і бути успішними. Притому «ми» – такі, які є. Ніхто не зникне просто тому, що не подобається іншим. А спроби знищити приведуть до одвічного «самі себе звоювали». Витрачати енергію на спробу позбутися опонентів – злочин. Енергія потрібна на боротьбу з ворогом, виживання і фундамент для успіху. «Роботи вистачить усім» – це не гарна фраза, це формула виживання. Гасло США «Різні в одному» і ЄС «Єдність у різноманітності» зʼявились і працюють недарма.

У Вільнюсі нам злегка нагадали ці пункти. Зобовʼязані почути і дослухатись.

І тоді далі буде Україна, Перемога і Успіх!