Україна продовжує кланятися МВФ, ніби священним коровам, а вони нас заганяють у ще більші злидні
Сума кредиту нашої країни перед МВФ, це петля, яка з кожним перекредитуванням буде затягуватись все щільніше і щільніше навкруг шиї.
Щоб зрозуміти, історію нашого падіння, варто повернутися, у те місце де ми звернули не туди – "Україна і МВФ – танець над прірвою.
"Якби мене запитали як би я схарактеризував взаємовідносини між Україною і МВФ, я б відповів, що це схоже на "танець над прірвою".
І МВФ "порадив" програму "Вашингтонського консенсусу" яка була розроблена для країн Латинської Америки. І з того часу ми почали "рухатись" до ринку як ще одна з латиноамериканських країн.
Річ у тім, що проєкти так званого "Вашингтонського консенсусу" є повністю непридатними для України. Їх розробляли для латиноамериканських країн, з метою, щоб ті повернули борги.
А у нас із ними різне історичне минуле. На відміну від держав Латинської Америки, Україна вийшла з соціалістичного табору і на той час не мала боргів перед МВФ.
Саме тому, проєкти Вашингтонського консенсусу на наших теренах не діють, а навпаки ведуть до краху, бо вони для нас чужі. А МВФ здійснив свою першу програму "структурної перебудови", подібну яка запропонована для України, ще в 1983 році.
З тої пори, протягом останніх років, всі країни, що зверталися в МВФ з проханням про велику позику, отримували у відповідь тільки одне – пропозицію, що вони мають повністю перебудувати свою економіку.
Девісон Бадхен, старший економіст МВФ, який в 80-і роки розробляв програми структурної перебудови для країн Латинської Америки і Африки, пізніше зізнавався: "Все, що ми робили починаючи з 1983 року, ґрунтувалося на нашому новому розумінні своєї місії – це змусити Південь прийняти приватизацію або померти; заради цієї мети ми використовували негідні засоби – навмисно влаштовували в 1983-1988 роках економічний бедлам в країнах Латинської Америки і Африки".
Принцип був простий: країна, яка переживала кризу, відчайдушно потребувала зовнішньої допомоги для стабілізації своєї валюти. І коли заходи з приватизації і вільну торгівлю пропонуються в одному пакеті з фінансовою допомогою, країні нічого не залишається, окрім як прийняти пакет цілком.
В МВФ вигадали фантастично прибутковий спосіб торгівлі папером
Хитрість економістів МВФ полягала в тому, що вони розуміли: вільна торгівля не має ніякого відношення до антикризових заходів, – але цю інформацію "замовчували".
Ось що про це говорить один із нобелівських лауреатів з економіки Джозеф Стігліц: "Якби один із засновників Міжнародного валютного фонду Кейнс дізнався, чим займається ця організація зараз, то він би перевернувся у труні". Адже у 1945 році МВФ створювали виключно для видачі грошових позичок, а не з метою втручання у політичні справи інших країн.
Тому, нам варто діяти з позиції споживача. Що ми робимо, якщо нам продали неякісний товар? Відносимо його назад до магазину і вимагаємо повернення грошей.
Ми маємо запитати – Де кошти, отримані від МВФ? Якщо почати детально займатися цим питанням, відкриється цілий пласт цікавої інформації. Якщо є охота, можна знайти багато документальних доказів.
Усі реформи, які відбувалися в Україні були під контролем Міжнародного валютного фонду та Банку економічного розвитку.
Але до чого вони докерувалися разом з українськими чиновниками?
Ми маємо з ними розмовляти, приблизно в такому річищі: "Ось реформа. Вона не працює, а ви від нас вимагаєте за неї гроші".
Хай вони, спочатку покажуть, куди закладалися їхні мільярди під їх контролем. Якщо МВФ бачив, що їх фінанси розкрадаються, і знову надає кредити, то значить наші політики діляться з їх чиновниками.
Українцям варто зрозуміти, що сума кредиту нашої країни перед МВФ, це петля, яка з кожним перекредитуванням буде затягуватись все щільніше і щільніше навкруг шиї не тільки тих хто проживає в Україні сьогодні, але і майбутніх поколінь.
І якби сьогоднішня влада, замість того, щоб безвідмовно виконувати вказівки кредитора, поставила питання про ревізію взаємовідносин між МВФ і Україною, та винесла це на обговорювання і дала цьому правову і економічну оцінку, то я вважаю, що в українців появиться можливість, хоча б частково позбутися цього тягаря.
Автор: Кандидат с-г наук Сергій Медвідь
