Окремим пунктом в міжнародних відносинах України стоїть Східне партнерство
Основними міжнародними трендами року, що минає, на думку багатьох експертів є: запуск "Північного потоку-2", пропагандистські заходи святкування століття Компартії Китаю, як рушійної сили розвитку країни, повернення до влади в Афганістані Талібану, зростаюча інтегративна активність країн тюркського світу – «Великого Турану», вихід на пенсію Ангели Меркель.
Однією з найзнаковіших подій для України на міжнародній арені став візит Володимира Зеленського до Сполучених Штатів Америки та зустріч із новообраним президентом Джо Байденом, який запевнив у незмінності позиції США щодо підтримки суверенітету та територіальної цілісності України перед російською агресією.
За результатами зустрічі було підписано низку важливих двосторонніх документів у сферах стратегічного оборонного партнерства, досліджень, розробок та випробувань. Також за підсумками зустрічі було підписано оборонну угоду, яка фактично відкриває більше можливостей, ніж набуття статусу основного союзника поза НАТО.
Упродовж року відбулися візити у сфері оборони - Олексія Резнікова до США та Ллойда Остіна до України. Крім того, відбувся візит державного секретаря США Ентоні Блінкена до Києва. Це говорить, що вищому керівництву України вдалося налагодити комунікацію зі своїм основним стратегічним партнером на міжнародній арені – Сполученими Штатами Америки.
Ще одна важлива подія для України з точки зору міжнародної діяльності – проведення, напередодні 30-ї річниці Незалежності, саміту Кримської платформи, на який з'їхалися світові лідери та представники різних країн.
На ньому було підписано спільну декларацію з деокупації Криму, яка передбачає невизнання анексії півострова Росією та зобов'язання розглянути додаткові дипломатичні, політичні, обмежувальні санкції щодо неї у разі подальшої агресії.
Таким чином керівництву держави вдалося повернути Крим до міжнародного порядку денного та створити коаліцію країн, які засуджують його окупацію з боку Росії та порушення прав людини, які там відбуваються.
Окремим пунктом в міжнародних відносинах України стоїть Східне партнерство та поглиблення відносин з Великобританією і з Туреччиною.
Але найбільшу проблему для України на міжнародній арені стоїть питання визначення співіснування з Росією.
Хронологічно:
З кінця цього року західні засоби масової інформації та військові аналітики почали повідомляти про нарощування російських військ на західному кордоні та можливе вторгнення Росії в Україну на початку 2022 року.
7 грудня відбулися онлайн-переговори президента США Джо Байдена та президента РФ Владіміра Путіна, основною темою яких стала ситуація на сході України. У ході розмови Байден, зокрема, попередив про жорсткі санкції проти Москви у разі початку воєнних дій.
Своєю чергою Путін заявив, що Росія вважає неприйнятним можливе розширення НАТО на схід та вступ України до альянсу.
Більш детально про вимоги Росії та можливі наслідки читайте тут.
17 грудня Міністерство закордонних справ Росії опублікувало проект «Договору між Російською Федерацією та Сполученими Штатами Америки щодо гарантій безпеки» та «Угоди про заходи забезпечення безпеки Російської Федерації та держав-членів Організації Північноатлантичного Договору».
Ситуація виявилася патовою - якщо США і НАТО відкинуть вимоги, то Москві доведеться або визнати свою поразку, або реагувати гранично жорстко.
А якщо реалізується останній сценарій, він неминуче згуртує європейські країни у боротьбі з російською агресією, а Росія опиниться у міжнародній ізоляції.
Адміністрація Байдена відреагувала, за джерелами The Washington Post тим, що створила оперативний штаб для аналізу питання підтримки США повстанського руху в Україні у разі вторгнення Росії.
Про інтереси національної безпеки Америки в регіоні та кроки, які на їхню думку, Захід має зробити, аби зірвати цілі Кремля щодо вторгнення в Україну міркували експерти-міжнародники Белферського центру науки та міжнародних відносин Гарвардського університету. https://bastion.tv/sergij-chapligin-chi-mozhlivij-myunhen-2_n44397
А втім. Переговори США, НАТО та Росії, на яких обговорюватимуться пропозиції останньої щодо «гарантій безпеки» в Європі та ситуація навколо України, відбудуться 10-13 січня у трьох різних форматах:
10 січня пройде двосторонній діалог Росія-США щодо стратегічної стабільності.
12 січня Росія та НАТО мають намір провести засідання Ради НАТО-Росія.
13 січня заплановано обговорення в ОБСЄ.
На превеликий жаль, слід констатувати що Україна як була, так і надалі є не гравцем, а лише фігурою у світовій політиці. Заради справедливості слід зазначити що це є не лише «заслуга» Зеленського і його команди, проте наслідок як внутрішньої, так і зовнішньої політики ВСІХ владних еліт нашої держави, починаючи з 1991 року. Що ж буде далі – важко передбачити…