Україна втрачає Донеччину через штабних блазнів

Мушу наголосити, що наступний етап ворожого просування — терикони шахти «Новогродівська». А за ними... а за ними багатостраждальний Покровськ, буквально за 10 км по прямій!

Нагадаю, що це крайній рубіж, де можна зупинити росіян і про нього неодноразово згадувано у контексті схожого, але природного походження, рубежу у Гродівці по річці Журавка. Основні ж причини фатальних відступів Сил оборони України, якщо вірити безпосередньо фронтовикам:

• взаємодія між підрозділами, яка потребує повного реформування;
• відсутність людей у підрозділах;
• прорахунки та відсутність критичного мислення у командувачів навіть не батальйонів, а рот.

Тим часом місто, яке могло б тримати оборону кілька місяців, мабуть, буде повністю взяте під контроль окупантів протягом наступної доби. Перші штурмові дії на околицях Новогродівки розпочалися 21 серпня.

Поглиблення за «залізницею» за неповний тиждень у росіян склало 3,5 км. Зазначимо, що штурмові дії у районі цього полотна із насипом ворогу завжди давалися важко і цю штучну перешкоду можна порівняти із природними, на кшталт річок і водойм.

Але, на жаль, тільки не цього разу. І річ не в тому, що Новогродівку штурмують добірні фахівці окупаційно-терористичного контингенту РФ, нічого подібного, і не у наших незламних воїнах, які тримають там позиції настільки, наскільки це можливо взагалі...

Проблема іншого характеру, про яку все голосніше починають говорити ті, хто на відміну від мене, цивільної особи, має на це більше прав. Головне – прислухатися, оскільки втрата Новогродівки у нинішніх реаліях — не варіативність, а неминучий факт.

Лише підкреслю факт повного провалу нашої оборони. І знову ж таки, це не проблема пересічного українського штурмовика, піхотинця чи дронаря, а відповідальність тих осіб зі штабів, хто за цих хлопців вирішує.

А перед цим штабні полковники із генералами подібним чином віддали Очеретине росіянам, яке могло тримати оборону кілька місяців. Однак, було втрачено буквально за кілька днів.

Рубежі оборони на схід від Торецька, які могли стримувати ворога кілька місяців, також були залишені, ледь не поспіхом. Тепер ми зазнаємо непоправних утрат на рубежі Гродівка-Новогродівка із прицілом на Селидове і Покровськ.

Насправді ідеальний рубіж для гальмування та зупинки ворога завдяки рельєфно-ландшафтним особливостям природного типу та штучного, але ні. У штабах певно гадають, що зупинятимуть навалу по Дніпру у Дніпрі.

У той час як у Бахмуті окупанти просувалися за тиждень вулиця за вулицею, у Часовому Яру вони взагалі зависли у районі каналу, на Торецько-Покровському напрямку що не доба – це не вулиця, а цілі квартали із сусідніми селами. Відбувається фактична здача Донеччини!

Цікаво, а хто у нас відповість за Очеретине і Торецький прорив, за те, що зараз відбувається на рубежах, які варто гальмувати, а не пришвидшувати? Поки що відповідей на ці запитання у нас немає.