Українці досі не знають, хто їхні справжні північні сусіди-білоруси
На півночі тривають "незворотні процеси". Ми ж зостаємося в ізоляції — жодних кодів комунікації з новою Білоруссю у нас нема.
2 години 30 хвилин — хронометраж нової білоруської кінострічки "Янка Купала" (2019). Тільки після перегляду почав трохи прозрівати хто наш північний сусід. І ключове тут слово ПОЧАВ!
Ще раз подякував долі, що не білорус. Тому що маючи такий багаж, можна прагнути тільки одного — воювати, кинути у вогонь все теперішнє і здобути бодай клаптик живої Білорусі.
Водночас не полишало відчуття темної демонічности всього білоруського, чогось допотопно-балтського, вдягнутого у ніби дзеркальну мову — на 90% зрозумілу українцю. Демонічна й постать самого шляхтича Купали, зануреного в еротичні переживання й незнаменитий, тихий білоруський алкоголізм (за даними сучасних профільних контор білоруси й зараз на 2 місці в Европі за кількістю споживання алкоголю на душу населення).
Вільна й Петербург, де на початку 20 століття сформулювалися й радикалізувалися усі балтійські націоналізми, БНР, колаборація, суїциди найкращих, Друга світова, яка подарувала Біларусі шанс відновити державність — Берлін був готовий створити "ще одну Словаччину", зі столицею в Менську, і задум поставити на чолі Біларусі московського бранця Купалу вважався не фантастичним.
І власне "тихе самогубство" Купали 1942 року в Москві, яке виглядає як "профілактичне убивство" — з огляду на плани Абверу в білоруському питанні. Все це читається у фільмі й все це викликає подив: як режим Лукашенки взагалі наважився профінансувати цей фільм?
Так, зараз ця стрічка по суті схована від масового глядача. У мережі гуляє версія 95% готовности — бракує хіба кілька анімованих вставок. І ніхто не знає подальшу долю фільму.
Але ж хтось сформулював і втілив цей скажений задум! Сама стрічка знімалася останні кілька років. Тож її "творчий колектив" — як той маленький народ — чітко розумів ЩО відбувається з країною і прозоро виклав це у видовищній художній стрічці.
О, так. На півночі — "незворотні процеси". Ми ж зостаємося в ізоляції — жодних кодів комунікації з новою Білоруссю у нас нема. Паралельно режим вприскує нові дози негативу — офіційне білоруське ТБ взялося титрувати репортажі з України як із "бившая УССР".
