Услід тупицею

До Банкової з боневтіком щодо здачі Херсону виникло стільки запитань, що «стратеги» змушені міняти структуру своєї випадкової, до цурпалки непотичної (сімейно- квартально-кумівської) влади.

Війна вимагає безваріативного поділу на чорне і біле. Набитому дурневі ніколи не осягти глибокої внутрішньої краси піфагорових штанів; Арісу Товічу вже ніколи не повернути первинної статевої належності – до скону бути йому ні рибою, ні м'ясом; Безуглій – не позбавитись репутації лемехуватої йолопеґи.   

Єдиною підставою для висвячення єфрейтора Баканова на генеральський мундир було те, що Ванько колись цмулив чинарики із Вованом в шкільному туалеті. Все! Ні підготовки, ні практики, ні уявлення про те, за що щомісяця капає пристойна копійка. Упродовж трьох років самозабутньо ловив Порошенка, проґавивши Наумова, Деркача і переповнений манкуртами Херсон. 

Сам найвеличніший є вислідом національного схиблення і наша біда – не якась божа кара за те, що задом наперед шаровари носили. Американці отримали «трампом по фейсу», угорцям ще довго гикатиметься Орбаном. А більшовицький виверт, а соціалізм з фашистським обличчям у Німеччині?

Ні-ні, кремлівський щур не з цього ряду. Там не виверт, там – вічне: манівці і на них недоумки.

Наше ж зелене потьмарення з татаровими, єрмаками, менделями і аріс товічами обеззброїло країну перед війною. 

Викреслити випадкове прізвище з телефонного довідника Банкової – судома, там не стило потрібне – срана мітла. Бо не тільки Сіверодонецьк доведеться сором'язливо називати «помилковим політичним рішенням». Стратеги.

Бажано увесь «альбом з єфрейторами» пошпурити куди подалі. Й довірити оборону країни професіоналам. На часі.

Слава ЗСУ і Україні.