В Ізраїлі відсутній поголовний призов в армію

Безграмотні експерти постійно твердять, що Україна – "європейський Ізраїль", де служитимуть і воюватимуть усі. Цього не буде, ми не Ізраїль.

Нащо люди пишуть нісенітниці хто зна. От, наприклад вичитав, що, виявляється, «при перманентній війні за 75 роки в Ізраїлі воювало 3,5 мільйони із 8 мільйонів».

Звісно ж, тут же говорилося про клятих українців, які з 40 мільйонів не можуть нашкребти хоча б 2-х. Так, не можу не погодитися: з новобранцями у нас біда, але...

З поваги до заслуг ЦАГАЛУ, маємо питання: а при якій війні воювало 3,5 мільйони із 8 мільйонів ізраїльтян? Якщо навіть зараз, коли зібрати всіх придатних до військової служби громадян Ізраїлю, не наскребеться і 3 мільйони.

Власне, з цих 3-х мільйонів – тільки половина проходила військову службу. Адже араби (не важливо якого віросповідання), наприклад, звільнені від неї на законодавчому рівні.

Далі: ще ж є вкрай релігійні громадяни, яких проживає в Ізраїлі близько 1 мільйона і які теж в армії не служили, зате ловкенько так з'їдали чималу частку бюджету країни. Щоправда, їх дещо компенсували черкеси з друзами, які підлягають обов'язковому призову, але скільки їх там?..

Та навіть, якщо зібрати до купи всіх громадян Ізраїлю призовного віку обох статей, то й тоді, повторимося, не наскребеться і 3-х мільйонів! Немає там почесного "забрання під ружжо".

В Армії оборони Ізраїлю (ЦАГАЛ) нині служить – увага! – аж 176 500 осіб, а у резерві перебуває 445 000; це зараз... До речі, вперше чисельність тамтешнього населення перевалила за 8 мільйонів у 2013 році – через 7 років після останньої великої війни (Друга Ліванська), яку вела ця країна у 2006 році.

Однак заглибимося далі в історію і дізнаємося, що у 1949 році, після Війни за Незалежність, ізраїльтян ледве набиралося 1 мільйон. Наступного року їх було вже 1 370 000, бо приїхали євреї з усіх усюд.

Під час Суецької кризи 1956 року, чи як її ще називають Троїстою агресією, ізраїльтян було 2 мільйони осіб, а під час 6-денної війни у 1967 році – 2,5 мільйони. У 1970 році, наприкінці Війни на виснаження – 3 022 000, тоді як 1973-го, під час Війни Судного дня, – близько 3,5 мільйони.

Під час Першої Ліванської війни 1982 року (остання на цей час дійсно велика війна ЦАГАЛу) населення Ізраїлю складало 4 мільйони осіб. А у 2006-му під час Другої Ліванської війни ізраїльтян було вже 7 мільйонів.

Тепер поговоримо про кількість тих, хто воював за Ізраїль в його численних війнах XX століття:

• Війна за Незалежність (1948-1949) – 115 тисяч осіб, з яких безпосередньо в боях було задіяно близько 35 тисяч;
• Суецька криза – 100 тисяч осіб, у бойових діях – 25-30 тисяч;
• Шестиденна війна – 264 тисячі осіб, безпосередньо воювало 100 тисяч;
• у Війні на виснаження служило 250 тисяч осіб;
• війна Судного дня – 250 тисяч осіб, безпосередньо у боях – ті самі 100 тисяч;
• Перша Ліванська війна – у цілому було задіяно 82 тисячі військовослужбовців Ізраїлю;
• Друга Ліванська війна – менше ніж 30 тисяч.

Однак заради справедливості, слід сказати, що військове напруження, яке лягало на плечі ізраїльтян (тобто, усіх громадян незалежно від походження та віросповідання) було дійсно граничним. Адже 115 тисяч у Війні за Незалежність – це якось так 10% населення.

Пояснимо, що ці 10% – всі більш-менш здорові працездатні чоловіки віком від 17 до 50 років. У війні Судного дня і того менше – 7% населення; себто, знову ж таки, практично всі здорові працездатні чоловіки віком від 17 до 50 років.

До того ж постійний склад ЦАГАЛу змінювався мало не щороку. А відтак це, дійсно, у жодне порівняння не йде з нашими реаліями, коли ми маємо армію чисельністю близько 1 мільйона (de facto 4% населення), у той час, як ведемо війну не на життя, а на смерть.

Автор – Олександр Писаревський, фаховий історик-краєзнавець, ветеран АТО/ООС і боєць підрозділу Територіальної оборони міста Дніпро