Виживання солдата на полі бою – справа рук самого солдата

На жаль, попри обіцяний перехід на "стандарти НАТО" Збройні Сили України досі наслідують совєцькі практики. І від цього ми зазнаємо втрат.

Найкраще висловлена суть підготовки солдата у кінострічці "Геркулес" із Двейном Джонсоном у головній ролі. Згадайте гасло: «Ми навчимо вас виживати на полі бою!».

Саме так! На полі бою треба, в першу чергу, вміти вижити, а вже потім нищити ворога, бо до ворога ще треба дістатись.

Тож, бійцю дають базові навички виживання і користування зброєю з особливим акцентом на безпеку цього самого користування. Себто, його вчать:

• способам пересування на марші й на полі бою;
• азам фортифікації;
• вмінню шукати й використовувати різноманітні укриття, а якщо їх нема, то будувати їх;
• навчають як поводитись у зоні враження різноманітними засобами масового враження;
• надають елементарні знання з того, що зараз називають тактмедом і найелементарнішим прийомам розвідки;
• самообороні зі зброєю і без (хоча, це нині помилково вважають зайвим).

На все це зауважимо, що, навіть, залишившись голим, солдат – залишається солдатом і повинен вміти воювати за будь-яких умов. Одночасно солдатів привчають до взаємодії з товаришами, а саме:

• привчають знати й знаходити своє місце в строю, бо бойова лава це теж стрій, як би від того не відбрикувались усілякого роду новоявлені генії війни;
• навчають взаємовиручці та вмінню прикрити одне одного;
• а відтак діяти, як одна команда, бо десять – це завжди більше і сильніше, ніж один.

Далі – то вже досвід, якого кожен набирається сам: від бувалих товаришів, із книжок, настанов, і, найголовніше, зі Статутів. Командир не матиме часу кожному шмарклі підбирати, тому у бою треба покладатися на свої вміння і на плече товариша.

Головний ворог солдата – це лінь, адже саме через неї найбільші втрати. Ось, лишень невеликий перелік того, чому й від чого знекровлюється незламне українське військо:

1. Ліньки копати.
2. Ліньки чистити зброю.
3. Ліньки маскуватись.
4. Ліньки прикопати сміття, аби не демаскувати позиції.
5. Ліньки тягнути важкі кулемети.
6. Ліньки перекритись.
7. Ліньки пройти сотню метрів аби контролювати фланги.
8. Ліньки стояти в караулі або сидіти в секреті чи ходити в патрулі.
9. Ліньки вивчити місцевість і слідкувати за противником.
10. Ліньки викопати й облаштувати відхоже місце, аби не загнутися з голим задом, бо «Тá ми з лопаткою у посадку ходимо».
11. Ліньки одягати бронік чи каску.
12. Ліньки облаштувати вогневу позицію.
13. Ліньки вчасно змінити позицію.
14. Ліньки пробігти, чи навпаки, проповзти.

А що ж стосується командирів і старшин, то кожен із них може натаскувать солдатів місяцями, щодня, з ранку до ночі ганять до сьомого поту на полігонах, вчити стріляти з усіх положень, займатись їхньою індивідуальною підготовкою. Робити з них рембів і ахілесів, але...

Але, якщо ви зеленого поняття не маєте про тактику, якщо не плануєте бій, не проводите розвідку, не вивчаєте поле бою, не знаєте, що таке підготовка поля бою, не налагоджуєте взаємодію з сусідами та артою і "засобами вищого начальника", не вмієте управляти підрозділом в бою, не налагодите зв'язок і не знаєте, як це робиться, або нехтуєте ним, не вмієте або вам ліньки підтримувати дисципліну,– ну, то ваших рембів з ахілесами перестріляють у першому ж бою, як кáчок.

Автор – Олександр Писаревський, фаховий історик-краєзнавець, ветеран АТО/ООС і боєць підрозділу Територіальної оборони міста Дніпро