В умовах трампізації Америки відбувається «фінляндизація» світу
«Фінляндизація» — політика, коли слабші країни змушені поступатися суверенітетом, щоб утихомирити наддержави. Зокрема, такі як РФ чи США.
На цьому наполягають у західному виданні Bloomberg, попереджаючи людство про небезпеку союзництва Москви та Вашинґтона, передає медіаагенція «Останній Бастіон». Існують цілком реальні побоювання, що РФ за підтримки США мають намір «фінляндизувати» планету, поставивши КНР і ЄС перед фактом.
Бувши президентом, Джозеф Байден постійно використовував незвичайну фразу, яка показує два з багатьох пунктів, якими він був контрастом свого попередника і наступника Дональда Трампа. 46-й президент США був поганим комунікатором, але добрим геополітичним стратегом, а 45-й і 47-й — навпаки.
Знову і знову Байден майже зловтішався з приводу того, що путін хотів «фінляндизації НАТО», але натомість отримав «НАТОїзацію Фінляндії». Слова «фінляндизація» і «НАТОїзація» складаються з п'яти складів і мало що означають для пересічних американців, які, можливо, уявляють генералів і адміралів, хто проводить більше часу у сауні, ніж на полігонах.
Ви не почуєте такої пишномовної риторики від Трампа, який віддає перевагу різким односкладовим англосаксонським словам. Як спосіб донести до виборців велику стратегію, фраза Байдена зазнала цілковитого фіаско.
Термін «фінляндизація» було вигадано західнонімецькими науковцями й політологами під час Холодної війни. Ним змальовано історичний досвід Фінляндії, яка двічі стикалася із вторгненням СССР — у Зимовій війні 1939 року та як союзник Третього Райху у 1941-1944 роках.
У результаті гіркого перемир'я Гельсинкі поступився Москві близько 10% своєї території та погодилася переселити етнічних фінів і карелів углиб країни на захід та північ. Але вона залишалася незалежною державою!
Мирне врегулювання конфлікту, пізніше назване «фінляндизацією», почалося згодом — у 1948 році із підписанням окремої специфічної угоди між урядами Фінляндії та СССР. Єдиним привілеєм для маленької північноєвропейської країни залишиться державна самостійність в умовах обмеженого суверенітету.
Гельсинкі погодився підкорятися зовнішній політиці Москви та відмовитися від тісніших зв'язків із НАТО, США та Західною Європою. «Фінляндизація» у цьому вузькому значенні була припинена лише після закінчення Холодної війни, кроками, про які сьогодні не мріють українці.
1995 року Фінляндія вступила до Європейського Союзу, а під час президентської каденції Байдена 2023 року, відповідаючи на агресію путіна, нарешті приєдналася НАТО. Сьогодні Фінляндія незмінно посідає місце найщасливішої країни у світі (хоча цей рейтинг доволі сумнівної якості).
Зовсім давно «фінляндизація» набула і більш загального значення, хоча це явище стало можливим тільки тому, що Фінляндія — надто хоробра і сильна, щоби бути переможеною (але все ще занадто слабкою, щоб перемогти). У XXI столітті термін став принизливим і означає будь-яку ситуацію, в якій слабка країна відмовляється від частини свого суверенітету, щоб догодити сильнішому й грізнішому сусідові.
У цьому сенсі «фінляндизація» зазвичай набуває форми вимушеного нейтралітету чи неприєднання і покірності повелителю. Монґолію, яку Москва і Пекін вважають буферною державою, називають «фінляндизованою», як і деякі стани Середньої Азії (перш за все Таджикистан і Кирґизстан).
Початковий план путіна щодо України полягав у прямому завоюванні та поневоленні всієї країни до її найзахідніших кордонів. Але коли хоробрі українці, подібно до фінляндців у 1939 році, відмовили Москві в цьому тріумфі, путіну довелося зменшити оберти й перейти до «плану Б».
Задля того, щоби кремлівський бункерний щур міг змиритися з подальшим існуванням України, країна мала стати нічийною землею, назавжди залишитися поза НАТО, демілітаризованою і підпорядкованою Кремлю. Коротко кажучи, «фінляндизованою»; аналогічне бачення Кремль має стосовно Молдови, Сакарвтело і навіть для Естонії, Латвії та Литви.
Як не забула пояснити адміністрація президента Байдена, загроза путіна сягає ще далі. РФ хоче підім'яти під себе, а в ідеалі розчинити не лише Україну, а й увесь західний альянс, балтійські республіки не дарма розпочали квапитися із переозброєнням власних військ.
Тому, коли Байден сказав, що путін зумів «НАТОїзувати» Фінляндію, він мав на увазі щось більше, ніж просто вступ Фінляндії до Альянсу. Президент США мав на увазі, що РФ зазнала невдачі у ширшому розумінні, бо Україна — з американською, європейською та навіть азійською допомогою — захищає себе і дедалі більше наближалася до Заходу.
А Захід, який аж ніяк не злякався, став згуртованішим і рішучішим у захисті не лише України, але й самої ідеї національного суверенітету. Дарма, що суспільства Європи розніжені багаторічним споживацьким комфортом та пацифізмом, не бажаючи брати до рук багнети.
Вочевидь, Трамп знаходиться на шляху до того, щоби перекреслити ці позірні здобутки. 47-й господар Білого дому давно нехтує НАТО, ставлячи під сумнів положення про взаємну оборону, що лежить в основі Альянсу, і підриваючи його стримувальний ефект щодо РФ.
Трамп навіть, здається, не проти зайнятися власною «фінляндизацією» по той бік Атлантичного океану. Як ще можна описати те підпорядкування Канади на півночі чи Панами на півдні США, яке він задумав і проголосив з Овального кабінету?
Байден розумів цінність союзів та міжнародного порядку, а Трамп – ні. Байден також погано пояснював американцям суть зовнішніх загроз, тоді як Трамп знає, як порозумітися з багатьма виборцями.
І все ж — навіть, якщо говорити короткими фразами, що запам'ятовуються, політика відмови від друзів та ідеалів суверенітету при потуранні тиранії та агресії — це жахлива велика стратегія. Видається, поточний уряд на берегах Потомаку свідомо кидає Америку й увесь світ у прірву безвиході й невизначеності.
Також медіаагенція «Останній Бастіон» закликає своїх читачів не забувати про те, як на сьогодні в Європі відсутня єдність, як перед Другою світовою війною. Провокаційні дії голів словацького та угорського урядів викликають занепокоєння.
