Верховна Рада визнала депортацією примусове переселення українців з території Польщі
За відповідний закон проголосували 284 народні депутати.
Ухвалений закон №2038 передбачає офіційне визнання депортованими громадян України, які у 1944–1951 роках були примусово переселені з території Польщі до СРСР у межах так званого «обміну населенням» між УРСР і ПНР.
Документ визначає:
∙ статус депортованих осіб та їхніх нащадків;
∙ гарантії державної підтримки, зокрема соціальні пільги, медичне обслуговування, збереження історичної пам’яті;
∙ обов’язок держави вшановувати пам’ять про ці депортації.
Закон розширює поняття «депортація», поширюючи його на примусове переселення осіб українського походження у 1944–1951 роках з місць їхнього постійного проживання на території Польщі на підставі рішень органів колишнього СРСР та Польської Народної Республіки.
«На фото — частина моєї родини. Вони споконвіку жили на українській землі — на Холмщині. У центрі — мій прадід Євстахій Кондзюра, голова родини. Їх вигнали з рідного дому. Як і сотні тисяч українців — за рішенням тоталітарного режиму. Без права вибору. Без права голосу. У товарних вагонах — на чужу землю. Йдеться про сотні тисяч українців із Холмщини, Лемківщини, Закерзоння, Надсяння, Підляшшя. Про родини, які зберігали пам'ять про біль крізь десятиліття», — написав на своїй сторінці народний депутат України Ігор Гузь.
Згідно з законом, держава гарантує особам українського етнічного походження, які були примусово переселені з місць їхнього постійного компактного проживання на території Польської Республіки у період 1944–1951 років, а в разі їхньої смерті — членам їхніх сімей (чоловікові, дружині, дітям) право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок депортації, у розмірах і порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, у вигляді одноразової матеріальної допомоги.
В Україні за рішенням Верховної Ради з 2019 року у другу неділю вересня на державному рівні вшановують роковини депортації — примусового виселення автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944–1951 роках.
