Війна, корупція і крадіжки: чому ми самі собі вороги

Колись давно, задовго до повномасштабного московського вторгнення, розмовляв з одним нардепом — файним чоловіком, що в тому середовищі завше був винятком. Чоловік мені каже:

«Ми залежні від зовнішніх запозичень, бо у нас дефіцит бюджету».

— «А якби не крали?» — запитую. Він посміхнувся у відповідь...

Ціни ростуть як на дріжджах, і війна — то далеко не головна причина. До прикладу, днями побачив, що їжджу без страховки — довелося поновити. Коштувала автоцивілка більше 8000 (!) грн зі знижкою. При цьому до страхової компанії за більше як 40-річний стаж водіння звертався один раз, і то, мабуть, аби переконатися, що це все шахрайство! Зростання вартості страхування удвічі (може й більше, не пригадую) обумовлене тільки апетитами тих, для кого війна — рідна мати.

Антимонопольний комітет, як і решта державних структур, в особі злодійкуватих і хибнокомпетентних соросят просто виконує питуальні танці замість того, щоб виконувати свої функції.

Пенсійний фонд тупо "рубає" пенсії — цинічно та зухвало, бо десятки тисяч програних ним справ у судах не загрожують чинушам жодними неприємностями. Контрабас через митницю, як стверджують злі, але добре поінформовані язики, шурує повним ходом. На війні заробляються криваві мільйони...

На місцях те саме, що й угорі — гримуча суміш некомпетентності з корупцією. Антикорупційні органи — просто один з елементів глобальної корупції...

Виродки та дегенерати стають лідерами думок і моральними авторитетами...

Але... Я тепер офіційно працюю у сфері консалтингу. Максимально незалежно від системи. Хоча 90% часу займає волонтерство та Просвіта — у хорошому сенсі цього слова. Волонтерство — це коли ти витрачаєш свій час і ресурси на допомогу, яка тобі не приносить жодної вигоди. Все інше — то заробітчанство та/або піар...

Оскільки консалтинг — це бізнес, а Просвіта — благодійність, то мушу розділити ці напрямки.

Ще раз наголошую — нікуди не збираюся балотуватися і взагалі займатися політикою — це марно і вже не працює.

Консультувати можу, бо злого не пораджу, але для того, щоб щось змінилося, народ має «дозріти», бо наші політики чітко працюють у двох напрямках — обслуговують тих, хто їм платить гроші, та задовольняють примітивний соціальний запит електоральних лохів, чий світогляд сформований ЗМІ, котрі належать тим, хто й фінансує політзаробітчан.

Загалом ми рухаємося до катастрофи, про що я застерігав уже давно, але, на жаль, не був почутим. Гортаючи пейсбучну стрічку щоразу переконуюся — ми на все, що з нами коїться, заслужили своїм невіглаством. І кожен лайк статусному пупарасу — це цвях у домовину України...

Вибачте, накипіло...