Убити лідера — не зламати народ
Стратегія ліквідацій: чому вбивства лідерів не працюють.
Ставка на вбивства лідерів — одна з ключових тактик сіоністів протягом десятиліть. Але реальність раз за разом доводить: ця стратегія не просто аморальна й злочинна — вона ще й провальна. Замість послаблення противників вона лише загартовує їх і робить сильнішими.
Понад 80 років вони методично усувають лідерів Палестини. Вбивають, переслідують, ліквідовують — але так і не змогли знищити головне: прагнення народу до свободи. Ця боротьба не зупинялася ні на один день.
Вони розраховували, що, обезголовивши ХАМАС, зможуть поховати сам рух. Знищили майже всіх його лідерів — і що в результаті? ХАМАС не зник. Він продовжує спротив, причому ще більш запеклий.
Вони сподівалися, що вбивство Хасана Насралли зламає «Хезболлу». Але сьогодні «Хезболла» демонструє таку силу й стійкість, яких, за визнанням самих ізраїльтян, вони давно не бачили.
Така ж логіка простежується і щодо Ірану. У кабінетах Вашингтона та Тель-Авіва, схоже, щиро вірять, що можна змінити хід історії, усунувши кількох ключових фігур. Що, вбивши рахбара та низку іранських діячів, вони поставлять крапку в історії країни.
Це не просто помилка — це показник глибокого нерозуміння.
Іран — це не одна людина. Це цивілізація з тисячолітньою історією, зі стійкими державними інститутами та народом, який переживав значно важчі випробування.
Але ті, хто ухвалює подібні рішення, продовжують отримувати багатомільйонні бюджети, називати себе експертами та стратегами. Хоча насправді вони раз за разом демонструють нездатність зрозуміти очевидне.
Саме тому їхні розрахунки, засновані на терорі, знову і знову зазнають краху.
