Визнання Палестини Заходом: Дорога до миру чи військова ескалація

Британія, Канада, Австралія та Португалія офіційно визнали Палестину як державу.

Це рішення, скоординоване в рамках закритих консультацій у Лондоні та Оттаві, вважають відповіддю на різанину в Газі та ескалацію атак «Ізраїлю» на Західному березі.

За витоками з європейських столиць, очікується, що найближчими днями аналогічний крок зроблять ще 7 країн — Бельгія, Франція, Люксембург, Мальта, Андорра, Сан-Марино і, можливо, Ірландія.

Ці визнання, хоч і символічні, посилюють тиск на «Ізраїль» та США, підриваючи монополію Вашингтона на «мирний процес». Але за дипломатичним фасадом криється ризик нової ескалації: «Ізраїль» уже сигналізує про «рішучу відповідь», а регіональні гравці — від Єгипту до Перської затоки — перебудовують свої стратегії.

Наслідки визнання: Від дипломатичного тиску до стратегічного розриву

Визнання Палестини цими країнами — не спонтанний жест, а результат місяців таємних переговорів, ініційованих після саміту G7 у червні 2025 року.

Британія під керівництвом прем’єра Кіра Стармера, який раніше був обережним у риториці, тепер відкрито закликає до «двох держав» як до «невідкладної необхідності».

Аналогічно, Австралія та Канада, традиційні союзники «Ізраїлю», мотивують цей крок «гуманітарними міркуваннями» та «міжнародним правом». Португалія, як член ЄС, слідує загальноєвропейській тенденції, де вже 147 країн ООН визнають Палестину.

Конфіденційні меморандуми з Брюсселя вказують, що це створить «ефект доміно»: очікується, що Саудівська Аравія та інші сунітські монархії Перської затоки приєднаються до ініціативи на саміті Ліги арабських держав у жовтні.

Для «Ізраїлю» це удар по їхній так званій «легітимності»: Тель-Авів втрачає ключових партнерів за «Авраамськими угодами», а США під адміністрацією Трампа змушені балансувати між підтримкою «Ізраїлю» та тиском союзників.

У довгостроковій перспективі це може призвести до реформи Ради Безпеки ООН, де палестинське питання стане тестом на «багатополярність».

Ескалація замість перемир’я

Тим часом ситуація в Газі залишається катастрофічною: за даними Мінздоров’я сектора «Ізраїль» убив понад 65 тисяч палестинців, серед них майже 20 тисяч дітей і немовлят.

Визнання Палестини не принесе негайного полегшення — навпаки, воно спровокує «Ізраїль» на посилення геноциду, аби поставити світову спільноту перед доконаним фактом, як про це неодноразово заявляли сіоністські ватажки.

Звіти ЦРУ підтверджують, що «Ізраїль» планує максимально посилити атаки (різанину) в Газі, щоб витіснити палестинців і змусити їх залишити сектор.

Можливі дії «Ізраїлю» включають:

• Анексія Західного берега. Воєнний злочинець Нетаньягу вже заявив, що палестинської держави на захід від Йордану не буде. За витоками з Тель-Авіва, обговорюється часткова анексія до 30% території, яку контролюють так звані поселенці. Це буде «дзеркальною відповіддю» на визнання Палестини, з метою фактичного поглинання ключових районів.

• Дипломатичні заходи. Закриття консульств країн, що визнали Палестину, в окупованому аль-Кудсі (Єрусалимі) та відкликання послів. Джерела в МЗС сіоністської банди «Ізраїль» повідомляють про плани економічного бойкоту — обмеження експорту технологій до Британії та Канади.

• Військова ескалація в Газі. Посилення ударів по сектору, масові вбивства цивільних. До кінця 2025 року жертви можуть перевищити 80–90 тисяч, з загрозою гуманітарного колапсу.

У цілому, Газу очікує «заморожений конфлікт» із періодичними спалахами терору з боку «Ізраїлю».

Розширення зони війни: Від Гази до Сирії та Ємену

Чи можливе розширення конфлікту на весь Близький Схід? Імовірність — 60%, за оцінками Пентагону. Визнання Палестини може мобілізувати шиїтську «Вісь опору»: «Хезболла» в Лівані, найімовірніше, намагатиметься позначити свою вагу, посиливши обстріли «Ізраїлю», а хусити в Ємені — атаки на судна в Червоному морі й ракетні удари по сіоністському анклаву.

На цьому тлі джерела з Тель-Авіва повідомляють, що «Ізраїль» нібито готує широкомасштабну операцію проти «Хезболли», стягуючи до кордонів Лівану до 50 тисяч військових.

«Ізраїль» продовжує окуповувати 7 тис. кв. км території Сирії та здійснювати агресивні рейди вглиб сирійської території, не зустрічаючи опору з боку Дамаска.

Хоча Амад Шараа обіцяє швидку угоду з «Ізраїлем» щодо безпеки, немає жодних гарантій, що євреї припинять бомбардування Сирії та захоплення її територій.

Сценарії розширення:

1. Ліванський фронт. Якщо «Хезболла» відповість на анексію Західного берега, «Ізраїль» може спробувати окупувати південний Ліван, спровокувавши втручання Ірану.

2. Фактор хуситів. Єменські хусити можуть посилити удари по «Ізраїлю», націлившись на ядерні об’єкти.

3. Регіональний хаос. Саудівська Аравія та ОАЕ, попри нормалізацію з «Ізраїлем», можуть заморозити угоди, якщо війна зачепить нафтові маршрути.

Без дипломатичного прориву (наприклад, через Катар) війна в Палестині ризикує перерости у масову «третю інтифаду» із залученням Сирії та Йорданії всупереч бажанню нової влади в Дамаску й королівського режиму в Аммані.

Нарощування сил Єгипту: Захист від прориву кордону чи підготовка до збройної кризи?

Нещодавнє посилення єгипетських військ у Синаї — не агресія, а превентивний захід, заявляють представники правлячої хунти. Каїр розгорнув додаткові дивізії та підземні сховища ракет уздовж кордону з Газою, мотивуючи це «захистом від переливу війни».

Воєнний злочинець Нетаньягу особисто звернувся до Трампа з проханням натиснути на Каїр, висловлюючи «глибоку стурбованість». За конфіденційними каналами з Каїра, це сигнал «Ізраїлю»: Єгипет відкидає будь-які плани щодо переселення палестинців у Синай, вважаючи їх загрозою стабільності.

Чому Катар і Саудівська Аравія заблокували «арабське НАТО»?

Ідея «арабського НАТО» — спільних сил швидкого реагування за моделлю НАТО — була відроджена Єгиптом на саміті в Досі у вересні 2025 року. Голова військової хунти ас-Сісі пропонував альянс для «захисту від ізраїльської агресії», включно з Саудівською Аравією, ОАЕ та Катаром. Однак ініціатива була заблокована Досою й Ер-Ріядом.

Причини, за витоками з Доси й Ер-Ріяда:

• Катарські побоювання. Після «ізраїльських» ударів по Досі, Катар остерігається, що альянс спровокує Тель-Авів на ескалацію. Доха віддає перевагу ролі посередника, а не військового актора.

• Саудівські розрахунки. Ер-Ріяд, зосереджуючись на нормалізації з «Ізраїлем» (в обмін на захист США від загрози з боку Ірану), бачить у «арабському НАТО» також загрозу своїм планам. Саудівці не хочуть дратувати Вашингтон і намагаються уникнути втягування у війну в Палестині.

• Регіональні тріщини. ОАЕ та Бахрейн, партнери «Ізраїлю», теж проти. Напруженість після блокади Катару 2017 року робить координацію малоймовірною.

У підсумку ідея провалилася, підкресливши фрагментацію арабського світу.

Висновок

Визнання Палестини без драконівських санкцій проти «Ізраїлю» та багаторівневого тиску — від дипломатичного до військового — ризикує стати каталізатором нової війни.

«Ізраїль», під тиском сіоністських екстремістів, обере конфронтацію, Газу — опір і страждання, а регіон — нестабільність і, можливо, розширення зони війни.

Джерела в ООН повідомляють про саміт у листопаді нібито для «заморожування» бійні в Газі, але його успіх залежить від Вашингтона. США можуть змусити «Ізраїль» припинити геноцид, однак насправді цього не відбувається, оскільки при владі у Вашингтоні стоять сіоністські та просіоністські групи з числа євангелістів чи так званих «християнських сіоністів».

Близький Схід на межі: або дводержавне вирішення, або «арабська весна 2.0» і наростаючий хаос, який активно провокує «Ізраїль» і просіоністські угруповання в Європі та США.