«Ворошиловський стрілок»: життєва історія ветерана без happy end'у
Відома кінострічка режисера Станіслава Говорухіна заснована на трагіко-драматичній повісті Віктора Проніна "Жінка по середах"...
Пам'ятаєте фільм "Ворошиловський стрілок", в якому ветеран війни, пенсіонер, розчарувавшись у правоохоронних органах, власноруч мстить трьом покидькам, що зґвалтували його онуку? Розв'язка сюжету позитивна: зло покаране, а ветеран-стрілець, завдяки місцевому дільничному, уникає покарання за вчинене.
Як згадує уродженець Дніпра Віктор Пронін, у 1970-1980-х роках він працював у журналі "Людина і закон", неодноразово стикаючися з унікальними випадками кримінальних злочинів. Серед таких був і випадок Дмітрія Данілова, який народився у Москві в сім'ї відомого спортсмена-боксера.
Батько Данілова з дитинства прищеплював йому любов до спорту і справжні чоловічі поняття честі та гідності, тому той виріс сильним хлопцем із міцним внутрішнім стрижнем. Крім боксу він займався карате і східними єдиноборствами; причому не просто бійками, але серйозно вивчав філософію честі самураїв (кодекс Бусідо – прим. ред.).
Якось замолоду Дмітрій Данілов посеред вулиці захистив школярку від хамів-хуліганів, які чіплялися до дівчинки; її звали Ольга. Подальше знайомство з нею переросло у любов.
Тож коли настав час Дмітрію йти до армії, Ольга пообіцяла дочекатися його. У середині 1980-х він перебував у складі військового контингенту СССР в Афґаністані (у лавах ВДВ – прим. ред.); важку службу йому полегшували щотижневі листи від коханої.
Одного вечора Ольга поверталася із занять додому, її оточила зграя вуличних бандитів. Вони затягли дівчину до підвалу, де зґвалтували, сильно побили та пограбували, вирвавши "з м'ясом" золоті сережки з вух.
У міліції заяву не прийняли, порадивши Ользі "не тинятися деінде по ночах". Не витримавши приниження та ганьби, юна дівчина написала останнього листа коханому і прийняла смертельну дозу снодійного; її батьки не наважилися відправити передсмертної записки хлопцю в Афґаністан.
Однак Дмітрій відчував неладне. По поверненню додому він кілька тижнів був сам не свій, ні на що не реагував, лежав у себе в кімнаті, але незабаром опанував себе.
Чоловік зрозумів, що йому робити: не знавши особи ґвалтівників своєї дівчини взявся мститися всім хуліганам, бандитам і насильникам міста. Не тільки за смерть Ольги, але за сльози та ганьбу інших збезчещених дівчат, за знущання і побої беззахисних людей похилого віку, жінок, дітей...
Як оповідає Віктор Пронін, у Данілова не було грошей на зброю, тому самостійно виготовив кийок із шипами. Він виходив на вулиці, прогулювався криміногенними районами Москви, в першу чергу заглядав до Строгіно, де невідомі насильники якраз і зґвалтували Ольгу.
Затим до міської міліції стали надходити дивні повідомлення: одна банда намагалася відібрати пенсію у старого, але з'явився хлопець і кийком побив зловмисників; у підсумку – у реанімації опинилося 3 покалічених бандитів. Або таке – нелюди намагалися зґвалтувати дівчину, але знову з'явився невідомий месник із кийком й убив одного з насильників, а чотирьом завдав важких тілесних ушкоджень...
За кілька місяців у деяких районах Москви рівень вуличної злочинності дещо підупад. Шпана просто боялася виходити на вулицю.
Та happy end'у, як ми попереджали на початку, у цій історії не було. Дмітрія Данілова таки затримали московські правоохоронці, коли він став на захист літнього чоловіка з двома продуктовими торбами, повертаючися додому.
І під час слідчих дій, і на суді месник нічого не приховував, зізнавшися у всіх пред'явлених кримінальних епізодах. Лише висловив жаль, що до кінця не очистив місто від бандитів і насильників.
Дмітрія Данілова на 15 років позбавили волі, запроторивши до в'язниці. Він чинив по справедливості, тому письменник Віктор Пронін вирішив описати її у своєму творі; мало того, він явно симпатизував меснику.
Звичайно, як у повісті "Жінка по середах", так і у кінострічці "Ворошиловський стрілок" герої постають під іншими іменами, різного віку та ще деякими зміненими навмисно деталями сюжету. Але суть залишилася незмінною: добро повинно бути з кулаками, Божа кара і людська відплата існують, навіть якщо ті, хто покликаний суспільством стояти на його сторожі свідомо нехтують своїми службовими обов'язками.
