Вова «неТряпка». І навіть «неШирма»
У західній пресі переміг апокриф, яким системну корупцію в Україні розглядають виводячи за дужки наше «перше обличчя». Тобто Голобородько.
Традиційно очільником мафіозного угруповання призначається Андрій Єрмак, Ростислав Шурма — скарбник «общака», Олег Та(р)таров — consigliere-«рішала» в юридично-силовому блоці. Ну, і низка дрібніших персонажів на кшталт Андрія Смирнова, кожен з яких відповідає за пару-трійку жирних тем (як у випадку зі згаданим «хєроєм»: виробництво контрафактних цигарок у Львівській області із фокусом на постачання до Євросоюзу).
Мабуть, подібна стратегія комунікації крадіжок у нашій країні має, на думку її закордонних творців, зберегти рештки довіри до України серед західних еліт. Плюс є певною мотивацією для Володимира Зеленського та його сім'ї (недаремно його дружина Олена так яскраво описує, чим вони займуться після президентства) продовжувати боротьбу і загалом поводитися, якщо не добре, то хоча б правильно.
Проте, особисто нам ця вічна казка, синопсис якої можна звести до відомої у московитів приказки: «Цар — хороший, бояри — погані», — чесно кажучи, вже набила своєрідну оскому. Безумовно, короля формує його оточення, але у такому разі нашій жертві еволюційного успіху варто було б ставитися до себе без притаманного їй сфокусованого пафосу, просто визнавши, що Вова є жертвою обставин непереборної сили.
Втім, це, звичайно, суб'єктивні міркування. Проте цього тижня сталося доволі чітке демонстрування, що не варто намагатися повісити всю відповідальність за корупцію в Україні виключно на голову Офісу пРезидента як на мертвого, бо наш «кровожерний клоун» аж ніяк не маріонетка і не сидить у своєму кабінеті для меблів; він — актор, та ще який!
Власне, на ці сумні обставини звернула увагу спеціальний представник США із повоєнного відновлення України Пенні Пріцкер. Ця співробітниця адміністрації американського президента Джозефа Байдена обговорила з тим таки Єрмаком призначення головою Рахункової палати Ольги Піщанської.
«Ми обговорили з українськими посадовими особами важливість не лише ухвалювати закони, і не лише призначати людей на посади, але також забезпечувати достатню процедуру перевірки. Я маю на увазі своєрідний «скринінг» кандидатів, щоб і українці, і не лише українці мали довіру до того нагляду, який здійснюють українські інституції», — заявила пані Пріцкер.
Для того, щоби краще зрозуміти, а що ж власне трапилося, треба пояснити наступне: торік умовно колективний Захід дуже розраховував на перезавантаження такого органу як Рахункова палата із метою перетворити її на інституцію, здатну серед іншого якісно контролювати використання західної допомоги в Україні. Нагадаємо, що сумніви у тому, як вона витрачається, є однією з головних перешкод для продовження її надання.
Фактично, цим змушують керівників держави із Зе-команди (включно із Денисом Шмигалем та Сергія Марченка) продукувати апокаліптичні заяви про те, що буде із нашими пенсіонерами, якщо цієї допомоги не буде хоча б до березня. І ось у цій ситуації «президент Голобородько» ухвалює рішення — головою Рахункової палати буде його сусідка з Кривого Рогу пані Ольга Піщанська.
Щобільше, рідна сестра потерпілої — Світлана Піщанська — вже увійшла до новітньої історії України як директора італійської компанії, на яку оформлена вілла нашого президента. Плюс на старті «Слуги народу» саме вона входила до першої «п'ятірки» офіційних спонсорів цього політичного непорозуміння.
Загалом, це не чужі ВАЗу люди, це навіть не корупція, а якась здичавілий непотизм містечкового штибу. Звісно, можна почати божеволіти та розповідати, що Зеленський спеціально всадовив Ольгу Піщанську на цю відповідальну посаду, оскільки хоче, щоби вона як ефективний менеджер змогла налагодити відмінний контроль за західною допомогою Україні, а американська туристка Пріцкер просто не зрозуміло його широкого жесту.
Звісно, можна було б, але ні, бо річ у тому, що перед тим, як очолити Рахункову палату України Ольга Піщанська, 4 роки просиділа в Антимонопольному комітеті: спочатку як перший заступник, а потім уже — і голова АМКУ. Весь цей термін у політичному дискурсі країни ламалися списи щодо боротьби з олігархами.
І весь цей час головний орган, який мав зачищати економіку країни від монополій, що її паралізували, і картелів не робив нічого, зовсім нічого. (Це, до речі, показує, серед іншого, наскільки Зеленський був щирий у своїй боротьбі з олігархами).
Як підсумував цей сором один західний дипломат — «4 роки ця бліда міль просиділа на шторі в антимонопольному відомстві, а тепер сидітиме на стіні у Рахунковій палаті». Погодьтеся, звучить якось не дуже дипломатично, навіть образливо.
Вже очевидно, що якщо навіть грошей Україні й дадуть, то явно суто символічну суму і ми на 100% знаємо головного архітектора цієї «перемоги» хитрощів та жлобства над здоровим глуздом. Як би прикро це не звучало, це точно не Єрмак.
На жаль, подібними рішеннями Зеленський не прокладає Україні шляху до перемоги, а робить рівно навпаки. У зв'язку із цим єдине питання, яке у нас є, адресоване нашій першій леді: «Олено, Ви справді думаєте, що за підсумками першого терміну чоловіка на Вашу родину чекає відпустка?».
