«Вовки Да Вінчі» тут і зараз напоготові
Погляд з передової на так звану "гібридну війну" і засміченість вітчизняного інформаційного простору ворожим контентом.
Війна і публічність — несумісні грані життя; їх природа є відверто антагоністичною. Механіку бойових дій (БД) неможливо уявити без "військової хитрості", а вона передбачає режим секретності.
Виведений ланцюг зв'язку — необхідна умова, якою ми мінімізуємо втрати та підвищуємо коефіцієнт корисної дії (ККД) наших маневрів. Зрештою, кожен має розуміти, що "трансляція війни" — явище, глибоко не тотожне з релаксовим запощуванням фоточок із пляжу чи дискотеки.
Першу неможливо здійснювати в режимі "тут і зараз", на відміну від контенту згенерованого потоком життя на мирних територіях. Існує безліч прикладів, коли фільмування БД слугувало на користь супротивнику.
Останнім жирним прикладом подібної дурі стали карабаські матеріали псячого пропагандона Пєгова. Його позування на позиціях т.зв. "Республіки Арцах" мали конверсію у вигляді злитих координат, куди, згодом, прилітали важкокалібрні подарунки від Збройних Сил Азербайджану.
Ми не "орки з-за порєбріка" і цінуємо життя наших бійців. Тому війну не перемішуємо салатною ложкою з інформ-ексгібіціонізмом.
Свою справу ми робимо тихо та впевнено, і лише з часом, дозовано, привідкриватимемо карти... Аби кожен українець не мав найменшого сумніву, що "Вовки Да Вінчі" — тут і зараз напоготові!
