ВРЦіРО: Політика абортів нав'язана українцям совєтськими окупантами

Кількість убитих до народження дітей вимірюється мільйонами. Жодна війна не забрала такого числа людських життів.

Напередодні Міжнародного дня захисту дітей члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій звернулися до всіх людей доброї волі від імені ненароджених дітей, яких сучасна «культура смерті» прирекла на мовчазну погибель, із закликом стати на захист життя. 

У заяві ВРЦІРО нагадують, що відмова від дітонародження – ідея, яка була штучно нав’язана українському народові та почала вкорінюватися в його свідомості за часів радянської влади. Аборти в Україні стали явищем масовим, повсякденним, доступним.

А кількість убитих до народження дітей вимірюється мільйонами. Жодна війна не забрала такого числа людських життів.

“У листопаді минулого року ми згадували сумну дату сторіччя легалізації абортів. Першою країною у світі, яка легалізувала аборти в 1920 році, була радянська Росія. Після цього цей процес поширився і на інші країни світу. Це спричинило безпрецедентну в історії людства кількість убитих дітей, а також призвело до зміни способу життя і менталітету суспільства, у якому аборт став вважатися нормою життя”, – йдеться у заяві ВРЦіРО.

18 листопада 1920 року за особистого сприяння совєтського червоного ката Леніна в СССР легалізували аборти. Так жінок змушували працювати на рабській роботі, замість того, щоб народжувати.

Разом з тим право людини на життя гарантується цілою низкою документів – як міжнародних, так і українських: ст. 3 Загальної декларації прав людини (10.12.1948 р.), ст. 21 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (04.11.1950 р.),  а також ст.  27 Конституції України, яка стверджує: «Кожна людина має невід’ємне право на життя».

У ВРЦіРО також наголошують, що відповідальність за ситуацію в Україні лягає на законодавців, які підтримують і затверджують закони, що допускають аборти.

Представники релігійних організацій окремо зазначили, що часто наслідками аборту стають психічні розлади, які відомі під назвою «постабортний синдром», безпліддя, онкологія, конфлікти і страждання в родині...

“Натомість, коли дитина народжується, радість переповнює батьків. Перші усмішки, перші сльози, перші відкриття і перші ігри дитини преображають світ усієї сім’ї”, – переконані у ВРЦіРО. 

У заявітакож розглянули та спростували декотрі міфи, які  адвокати культури смерті нав'язують, розкручуючи маховик брехні та маніпуляцій. 

1. «Моє тіло – моє діло». Справді, кожен може розпоряджатися власним тілом (з моральними і раціональними обмеженнями). Проте дитина до народження, хоч і перебуває в лоні матері, не є її частиною. Доводити це просто безглуздо. Це річ очевидна. Якби дитина була частиною тіла матері, то, як і будь-який орган, відділений від цілого організму, вона б просто зігнила.

2. «Абортують плід і згусток клітин, а не дитину/людину». Сучасна наука і техніка спростовує цей сповнений невігластва аргумент. Дитина від зачаття має ДНК людини. На той момент, коли жінка дізнається про свою вагітність, дитина вже має вигляд людини, хоч і дуже маленької.

3. «Людиною вважається народжена особа і захист життя та прав стосується народжених». Це хибне твердження, яке покликається на так зване позитивне право, коли права чи ознаки приписуються шляхом домовленості, своєрідного суспільного договору. Таку аргументацію використовував захист нацистів на Нюрнберзькому процесі, мовляв, знищення «не таких» людей відбувалося за чинним тоді позитивним правом. Вирок базувався не на природному праві: «не убий» і чи є людина «така» не залежить від суспільного договору.

4. «Аборт – це право» – ще один хибний аргумент, який має на меті сформувати суспільну думку на користь абортів. Проте він розвалюється на очах, якщо аборт назвати справжнім іменем. То чи може бути вбивство правом лише на тій підставі, що хтось здатний і хоче вбивати?

5. «Аборти все одно робитимуть – тому навіщо забороняти?». У такий самий спосіб можна аргументувати допустимість грабежів, убивств чи інших злочинів. Навіщо їх забороняти, якщо їх все одно вчинятимуть?..

«Узагальнена відповідь на ці та інші псевдоаргументи на захист убивства ненароджених дітей свідчить про одне: аборти роблять, бо не хочуть відповідати за «наслідки» безладних статевих стосунків і гедоністичного світогляду. Статеве співжиття, відірване від подружньої любові та відкритості до народження нового життя, є безвідповідальним, а жертвою, що оплачує гріхи, стає невинне дитя, яке проситься, щоб його прийняли як дар», – зазначається у заяві.

Окрім того, ВРЦіРО наголошує, що держава не може плекати культуру смерті ні законами, ні податками, фінансуючи аборти з держбюджету, тобто з податків українців. «Якщо неможливо заборонити аборту – фінансову відповідальність за нього повинен нести замовник убивства».

P.S. Не так давно Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба заявив, що, зокрема, в цивілізованій і високотехнологічній Японії вдалося врятувати малюка вагою у 268 грамів.  На думку урядовця увага до життя дитини – це індикатор того, наскільки і ми є цивілізованим суспільством.