ВРП імені Маселка ігнорує законодавство України
Хто руйнує систему правосуддя в Україні?
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року №283/3дп/15-24 суддю Полтавського апеляційного суду Сергія Гальонкіна було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
Такі дії ВРП імені Маселка цілком зрозумілі і логічні, виходячи з якісного складу ВРП, яку обрали представники Етичної ради. Ми, можливо, не звернули б на це рішення уваги, якби при його постановленні та перегляді ВРП не було грубо порушено норми діючого законодавства України.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення у дисциплінарній справі повинно містити, поміж інших обов’язкових його складових, порядок і строк оскарження рішення, в тому числі дозвіл скаржнику на оскарження рішення, якщо він наданий.
Вказане питання при постановленні рішення не вирішувалось і відповідно рішення не містить таких посилань.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року №429/3дп/15-24 задоволено клопотання Національного антикорупційного бюро України про надання дозволу на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року №283/3дп/15-24.
Ухвалою було надано НАБУ дозвіл на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року №283/3дп/15-24 про притягнення судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. до дисциплінарної відповідальності.
Вважаю, що вказана ухвала була винесена з грубим порушенням норм чинного законодавства України.
Згідно п. 13. 43 Регламенту Вищої ради правосуддя при ухваленні рішення Дисциплінарна палата може надати дозвіл скаржнику на оскарження рішення Дисциплінарної палати, зокрема в разі, якщо рішення ухвалено не одноголосно та/або якщо ухвалення рішення не збігається з позицією доповідача.
З самої ухвали Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року вбачається, що пропозиція доповідача, члена Вищої ради правосуддя Сасевича О.М. про застосування до Гальонкіна С.А. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців була підтримана одноголосно.
Вказані обставини також підтверджуються матеріалами відеотрансляції засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року.
Відповідно до пункту 14.2 Регламенту Вищої ради правосуддя питання про надання скаржнику дозволу на оскарження рішення Дисциплінарної палати вирішується під час ухвалення нею рішення у дисциплінарній справі.
Отже, розгляд клопотання про надання дозволу на оскарження рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в окремому засіданні Дисциплінарної палати є грубим порушенням Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та Регламенту Вищої ради правосуддя.
Крім того, в засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 31 січня 2024 року головуючою Плахтій Інною Борисівною було оголошено, що рішення може бути оскаржене суддею, тобто чітко визначено, хто має право оскарження.
При цьому вказане питання було уточнено у судді чи зрозумів він суть прийнятого рішення.
Прикметно, що засідання Третьої дисциплінарної палати відбувалися під головуванням Плахтій Інни Борисівни.
Ми маємо обґрунтовані сумніви в тому, що Інна Плахтій має моральне право судити інших.
Нагадаємо, що батьком Інни Плахтій є Борис Плахтій, який засудив до смертної кари ветерана УПА Івана Гончарука.
Інна Плахтій публічно дякувала своєму батьку Борису Плахтію, який засудив до розстрілу Івана Гончарука в 1987 році – в акурат до 70-ї річниці кривавого більшовицького шабашу, за приклад та виховання.
У 2006 році суддя-вбивця звільнився у відставку і отримує довічне грошове утримання.
Вдумайтесь ! Діти та внуки людини, яка послала на смерть воїна УПА – у 1987 році, у розпал перебудови – досі працюють в українських судах.
А родина Івана Гончарука досі не знає, де він похований. Зате вона, своїми податками оплачує достойну старість пана Плахтія та аномально високі зарплати його дітям та онукам.
Суддя, який засудив Гончарука в 1987 році є почесним ветераном органів суду. Але мова не про це.
Мова про те, що ВРП імені Маселка разом з НАБУ творять безчинство, ігноруючи та ґвалтуючи у своїх цілях законодавство України.
Підтримувані США та ЄС «громадські активісти» та діти суддів-вбивць підмінили собою судову систему України.
На сайті ВРП розміщена інформація, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року №283/3дп/15-24 оскаржується суддею Гальонкіним до Вищої ради правосуддя.
Засідання ВРП, на якому буде розглядатися скарга судді Гальонкіна, призначено на 29 лютого 2024 року.
Показово для Етичної ради, що член Вищої ради правосуддя (громадський активіст) Роман Маселко має прямий конфлікт інтересів при здійсненні повноважень члена Вищої ради правосуддя під час розгляду скарги судді Гальонкіна.
Оскільки громадський активіст Роман Маселко неодноразово розповсюджував огульні матеріали стосовно судді Гальонкіна.
Зауважимо, що відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»: член Вищої ради правосуддя не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.
«Останній Бастіон» нагадує читачам, що лише за другу половину січня 2024 року Роману Маселко нараховано майже 452 тис. грн зарплати, а саме:
- 12 851,91 грн — за один день основної щорічної відпустки;
- 295 594,0 грн — допомога на оздоровлення за 2024 рік;
- 143 578,51 грн — винагорода за другу половину січня 2024 року.
Член ВРП (громадський активіст) подав заяву про надання відпустки тривалістю лише один (!) день, аби одночасно отримати ще й понад 295 тис. грн допомоги на оздоровлення. Які часи, такі й громадські активісти.
Цікаво, що Роман Маселко є адвокатом судді-відкривачки Лариси Гольник, яка весь час «потерпає від несправедливості», та разом з Маселком претендувала на посаду члена ВРП та на голову Міжгалактичного суду.
На щастя для ВРП та Етичної ради, Гольник не потрапила до Вищої ради правосуддя.
У 2022 році Лариса Гольник була претенденткою на посаду члена Вищої ради правосуддя за квотою Верховної Ради України. Яка Верховна Рада, така і претендентка.
23 червня 2022 року Етична Рада, яка перевіряє усіх кандидатів до Вищої ради правосуддя на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності, прийняла рішення № 15 : «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя Гольник Л.В. критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя».
Було встановлено, що суддя Гольник не дотримується правил суддівської етики, у тому числі не підтримує високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Кодексом суддівської етики передбачено, що участь судді у соціальних мережах, Інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади (ст. 20).
Етична рада дійшла висновку, що дії Гольник таким стандартам не відповідають та дають підстави для обґрунтованих сумнівів у дотриманні нею етичних норм та демонстрації бездоганної поведінки в особистому житті (пункт 1.3.6.2. Методології оцінювання відповідності кандидата на зайняття посади члена Вищої ради правосуддя та членів Вищої ради правосуддя критерію професійної етики та доброчесності).
Одним із аргументів для визнання судді Гольник недоброчесною слугувало рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 липня 2021 року № 1515/2дп/15-21.
Тоді ВРП відмовила у притягненні судді Гольник Л.В. до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарна справа була відкрита за заявою редактора Останнього Бастіону Геннадія Сікалова.
Не здатна захищати себе особисто у зв’язку з відсутністю необхідного суддівського фаху та знань, суддя Гольник залучила до участі у справі адвоката. Який, на її думку, досконало володіє необхідними якостями. Цим адвокатом був громадський активіст Роман Маселко, який наразі став членом ВРП.
Тоді Вища рада правосуддя, встановивши факт порушення фейковою суддею Гольник норм Кодексу суддівської етики, відмовилася притягти сповідувачку ідей Адольфа Гітлера до дисциплінарної відповідальності.
У Рішенні ВРП зазначалося:
Із наведеної вище публікації судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. на власній сторінці у соціальній мережі Facebook встановлено, що нею свідомо спотворене прізвище скаржника. При цьому, як убачається з письмових пояснень судді Гольник Л.В., їй було достеменно відомо правильне написання прізвища скаржника ще до розміщення вказаної публікації у соціальній мережі Facebook.
Також суддею Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. особа скаржника прирівняна до «низьких істот», що свідчить про зневажливе ставлення судді Гольник Л.В. до ОСОБА4.
Використання суддею Гольник Л.В. фразеологізму (крилатого вислову) «30 срібняків» та слова «журналіст» в лапках вказує на зневажливу оцінку ділових і професійних якостей скаржника при виконанні ним трудових обов’язків.
Встановивши факт порушення, у ВРП зазначили:
«Не є достатнім для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності встановлення в його діях ознак порушення правил суддівської етики, передбачених Кодексом.
За результатами підготовки дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В., до розгляду Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено достовірних фактів, що неетична поведінка (порушення правил суддівської етики) судді Гольник Л.В. мала наслідком підрив авторитету правосуддя».
І навіть таке Рішення ВРП не влаштувало Ларису Гольник. Вона його намагалася оскаржити, але пропустила строки на оскарження,
12 грудня 2023 року Вища рада правосуддя, розглянула скаргу судді Октябрського районного суду міста Полтави Лариси Гольник на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 липня 2021 року № 1515/2дп/15-21 про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження.
Через майже два з половиною роки прости господи суддя Гольник вирішила оскаржити рішення ВРП від 12 липня 2021 року, сподіваючись що у ВРП засідають ідіоти, схожі за рівнем розвитку на одну відому психіатрам суддю з Октябрського райсуду.
17 листопада 2023 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № 865/0/6-23 надійшла скарга судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 липня 2021 року № 1515/2дп/15-21 про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження.
Тоді член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. подав заяву про самовідвід з тих підстав, що він був представником судді Гольник Л.В. під час розгляду скарги Другою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, а також неодноразово публічно висловлювався на захист судді Гольник Л.В.
Розглядаючи скаргу члени ВРП вказали на незнання суддею Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. норм чинного законодавства України.
Виникає питання, як може здійснювати правосуддя суддя Гольник, яка не знає норм чинного законодавства України та не може їх правильно застосувати?
Цікаво, що Роман Маселко лише з третього разу зміг стати членом ВРП.
У Лариси Гольник біографія набагато цікавіша.
Це вже не перша спроба Гольник потрапити до Вищої ради правосуддя.
У 2019 році результати конкурсу до ВРП виявилися невтішними для судді Октябрського районного суду міста Полтави. За результатом проходження співбесіди комісія не рекомендувала Ларису Владленівну для подальшої участі в конкурсі.
У 2018 році Лариса Гольник намагалася стати суддею новоствореного Вищого антикорупційного суду. Але суддею ВАКС вона так і не стала.
У 2017 році Гольник хотіла стати суддею Конституційного Суду України, але ця спроба виявилася для неї невдалою.
Потерпівши ряд невдач, Лариса Гольник тепер хоче стати суддею Полтавського Апеляційного Суду.
Дивлячись на тернистий шлях «видатних представників» судової гілки влади Романа Маселка та Лариси Гольник, ми бачимо, на що перетворила систему правосуддя колоніальна залежність від іноземних партнерів.
Результатом численних судових реформ, які впроваджувалися в Україні з 2014 року, мало стати збільшення довіри громадян України до судової гілки влади.
На практиці ми отримали контрольовану «громадськими активістами» систему, яка немає нічого спільного з загальноприйнятими принципами правосуддя та справедливості.
Бажання громадського активіста Романа Маселка, любителя хамону Валерія Головка, продажних правоохоронців і представників фінансово-промислових груп Полтави (відомих за чутівською цукровою справою) в позазаконний спосіб усунути з посади голову Полтавського апеляційного суду цілком зрозуміле.
Зрозуміле їх бажання посадити у крісло голови апеляційного суду суддю Костенка. А Лариса Гольник, яка виявила непереборне бажання стати суддею Апеляційного суду, ймовірно разом з Маселком хочуть стати заступником голови суду.
Для колонії, якою Маселко та Гольник бачать Україну, порушення закону є нормою. Але в цивілізованій Україні, якою її бачать зараз ті, хто відстоює її суверенітет та територіальну цілісність, закон має бути один для всіх.
Змушені вчергове констатувати, що колоніальні ВРП, НАБУ, САП, ВАКС, БЕБ, ДБР, СБУ, ГПУ, та інші корупційні органи мають бути ліквідовані.
«Останній Бастіон» намагався отримати коментарі від зазначених у матеріалі осіб, але і у ВРП, і у Полтавському апеляційному суді нас спрямували на представників пресслужби.
