Ядерна війна для РФ завершиться тотальним її руйнуванням

На третій рік великої війни в Україні росіяни продовжують погрожувати всьому світові ядерною зброєю. На додачу, вони самі вірять у те, що їхні погрози мають все ще хоч якесь значення та вагу на геополітичній шахівниці.

А якщо й справді припустити, що РФ завдасть удару по країнах НАТО, які будуть  наслідки? Хто постраждає більше і в кого більше можливостей завдати потужнішого удару — у тому числі й у відповідь?

Спробуймо розібратися... Коли ми говоримо про російський ядерний потенціал, то насамперед маємо на увазі ядерну тріаду РФ, здатну застосовувати весь спектр засобів ураження з ядерними бойовими частинами.

Це сухопутні засоби (мобільні та стаціонарні), авіаційні комплекси (Ту-95МС, Ту-22М3 і Ту-160, а також морська компонента (АПЧ). І тут починається найцікавіше: якщо розглянути потенціал всіх цих компонент, то виявиться, що він вкрай низький і навіть небезпечний для самої РФ.

За 30 років існування такої країни, як ресурсна федерація московії, більшість ядерних бойових частин та їхніх носіїв не проходили належного регулярного обслуговування та регламентних ремонтних робіт. Якщо говорити про стаціонарні шахтні пускові, передусім для міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), то 2/3 з них на території росії давно не боєздатні, а пуски з решти 1/3 можуть загрожувати позаштатними ситуаціями.

Не краща ситуація і з авіаційною компонентою. Парк стратегічних бомбардувальників-ракетоносців гранично зношений і кожен із типів літаків на 1/3 або 2/3 від загальної кількості не придатний до польотів.

Найчисленніший робочий авіапарк залишається серед Ту-95МС, але вони мають серйозну проблему з виробленням ресурсу. Ми бачимо, як останні не місяці, а роки жоден Ту-95МС під час обстрілів України не використовував свого максимального ракетного навантаження — 8 ракет.

Останнім часом взагалі відбуваються дуже дивні пуски по одній ракеті з одного борту. Крім того, у номенклатурі російських ракет авіаційного базування не з'явилося жодної ракети, яка б представляла складність для перехоплення західними комплексами ППО або авіації; та й система стеження та спостереження за російськими аеродромами дозволяє країнам Заходу оцінювати всі загрози від російської авіації.

Що стосується підводного флоту. Напередодні з візитом на Кубі була АЧРК К-561 «Казань». Таким чином РФ спробувала продемонструвати одного зі своїх представників ядерної тріади у всій красі, але у результаті показала підводний човен, що розвалюється, із втраченими плитами гідроакустичного покриття.

Якщо ж говорити про всю ядерну тріаду, то, мабуть, саме російські атомні підводні човни становлять найбільшу небезпеку для країн Заходу у контексті ядерних ударів, але значно меншу, ніж це було за часів СССР. Засоби виявлення та стеження за такими субмаринами зараз досягли зовсім іншого рівня, тоді як російські АПЧ недалеко пішли від концепцій 1980-х років.

Власне, якщо говорити про стан засобів, які росія може застосувати для пусків ядерних ракет, то він практично в кожній категорії бажає кращого, але... Але запустити ракети все ж таки можуть.

Тому, так, мотлох, так, здебільшого не боєздатний, але фактично — запускати ядерну зброю можуть. І в цьому разі, коли ми оцінюємо можливості противника в рамках кількості та якості ядерної зброї, слід завжди враховувати й супутні засоби, зокрема ППО.

Саме на плечі ППО ляже завдання щодо перехоплення ракет та мінімізації втрат від ударів, а тут є цікава обставина. На третій рік великої війни в Україні західні системи ППО, такі як зенітні ракетні комплекси «Patriot» і SAMP/T, показали найвищий рівень ефективності в перехопленнях російських ракет; причому, абсолютно всіх модифікацій.

Навіть найсучасніших і тих, що «не мають аналогів у світі» 3М22 «Циркон» або Х-47М2 «Кинжал». Про останню колишній міністр оборони нападу росії шойґу говорив, що це ракету не те що неможливо перехопити — західні системи ППО її навіть не побачать!

Війна в Україні підтвердила якість та ефективність ЗРК «Patriot» та SAMP/T, а також відсутність унікальної російської ракети, яку неможливо перехопити. А що ж російська протиповітряна оборона?

Протягом усього 2023 року вона пропускала удари по тимчасово окупованому Криму ракетами «Storm Shadow» та «Scalp EG». Цими дозвуковими крилатими ракетами було знищено десятки об'єктів, серед яких штаб Чорноморського флоту РФ.

2024 року ракети ATCMS стали цілеспрямовано знищувати в Криму (і не тільки) самі комплекси С-400 і С-300. Тобто ракета, яку згідно з тактико-технічними характеристиками ЗРС С-400 повинна без проблем перехоплювати, без проблем цю ЗРС знищувала, знищує і знищуватиме надалі.

Винищення найсучасніших російських систем ППО проходило під акомпанемент масових нальотів українських дронів-камікадзе на російські НПЗ, аеродроми та навіть стратегічний об'єкт, що входить до системи запобігання ядерним загрозам — радіолокаційну станцію «Воронеж-ДМ»!

І, якщо 2023 року ми показали, що ешелонованої та надійної російської ППО не існує, то 2024-го — всі побачили, що протиповітряна оборона агресора є не мисливцем та захисником, а жертвою. З усього викладеного виникає питання: чия ППО зможе мінімізувати збитки від ядерного удару (можливо звівши його навіть до нуля), а чия не зможе відбити удару у відповідь від слова зовсім?

Погрози РФ щодо ядерних ударів по країнах НАТО звучать дедалі кумедніше — з урахуванням того, що реальні можливості російської армії розкриваються дедалі ширше. Дивно, але навіть у зазомбованому пропагандою російському суспільству починають розуміти, що бравада росозброєнням, яке «не має аналогів у світі», у результаті виявилася не більш ніж просто бравадою.

Ядерна війна для росії завершиться тотальним руйнуванням і знищенням, оскільки захиститися від удару у відповідь у неї ніякої можливості немає. Тим часом країни НАТО мають дуже хорошу ешелоновану ППО, здатну перехоплювати весь спектр російських ракет.

Тож чи має сенс заїкатися про те, що скоріше знищить вас, ніж вашого супротивника? Але в цій історії куди цікавіше те, що з урахуванням деградації та занепаду всієї російської ядерної тріади не слід відкидати й того факту, що кожна російська ядерна ракета, запущена, наприклад, у бік Берліна, має досить велику ймовірність зробити недоліт і впасти на який-небудь Вороніж.