Як перешкодити Кремлю використати трагедію в «Крокус Сіті Холі» проти України

Зрив підривних задумів російського керівництва вимагає від України проведення адекватних акцій протидії.

Пройшло більше тижня після вчинення 22 березня 2024 року терористичного акту в концертній залі «Крокус Сіті Хол», але роздмухана Кремлем антиукраїнська істерія, схоже, тільки набирає обертів.

Спершу молодший з двох «кривавих карликів», підтвердивши прислів’я: «Що у путіна на умі, то у медведєва на язиці», почав марити причетністю до цього резонансного злочину України. Потім маячню свого вірного зброєносця про «український слід» перейняв і двічі озвучив чинний глава держави-агресора. Слідом за ними цю маніакальну ідею підхопили нижчі за рангом державні чиновники, слухняні блогери й «незалежні» журналісти.

Можна уявити, з яким натхненням слідчі ФСБ рф зараз ріжуть підозрюваним вуха й пропускають електричний струм через їхні геніталії, вибиваючи з арештованих таджиків визнання будь-якого, навіть побутового, зв'язку з Україною. І щойно внаслідок застосування середньовічних методів катування такі свідчення з’являться в бодай якійсь прийнятній формі, їх буде передано для вжитку кремлівським політтехнологам.

Далі чиновники МЗС, Міноборони, СЗР, ГУ ГШ МО рф у взаємодії з «генералами інформаційно-пропагандистських військ» проведуть низку широкомасштабних акцій з метою ототожнення героїчного спротиву народу України з діяльністю міжнародних терористичних організацій. У такий спосіб вони розраховують підбурити політичні кола США, країн НАТО і Євросоюзу та їхніх пересічних громадян посилити тиск на лідерів своїх держав з вимогою припинити військово-технічну допомогу Україні або принаймні суттєво зменшити її обсяги.

Не обійдуть московські продовжувачі справи доктора Йозефа Геббельса увагою також слухняних російських холопів. У громадську свідомість зомбованих телебаченням росіян планується залити чергову порцію брехливих аргументів для виправдання агресивної війни проти України.

Розрахунок путіна очевидний – хоча б тимчасово відволікти увагу світової громадськості від злочинів проти миру й людства, вчинених російськими військовими на території нашої держави, дискредитувати військово-політичне керівництво України й зробити його податливішим у питанні прийняття російських умов капітуляції.

Крім цього, в Кремлі прагнуть шляхом переформатування образу держави-спонсора на «жертву міжнародного тероризму» знайти серед західних політиків однодумців, які запросять росію до створення нової колективної системи протидії міжнародному тероризму. На думку кремлівських провокаторів, власна інтерпретація теракту в «Крокус Сіті Хол» дозволить пом’якшити дошкульні економічні санкції й відкриє перспективу поступового вислизання з-під міжнародної ізоляції.

Гадаю, «на болотах» наразі розроблено й затверджено комплексний план досягнення зазначених цілей, до реалізації якого залучено відповідні можливості МЗС, Міноборони, російських спецслужб та інших зацікавлених міністерств і відомств. Вочевидь їх діяльність координується Радбезом рф.

Отже, зрив підривних задумів російського керівництва вимагає від України проведення адекватних акцій протидії. Думаю, що в роботі над їх плануванням стануть у нагоді міркування одного з ветеранів українських спецслужб, який не раз мав клопіт з організацією й проведенням схожих заходів.

1. Не варто тиражувати привабливу, але малоймовірну, на мій погляд, версію про організацію кривавої стрілянини в «Крокус Сіті Холі» російськими спецслужбами за аналогією з вибухами 1999 року, вчиненими з використанням «рязанського цукру».

По-перше, конспірологічна точка зору на подію, детально описана Олександром Литвиненком і Юрієм Фельштинським в книзі «ФСБ взрывает россию» мало підходить до терористичного акту в Підмосков’ї 2024 року. Адже на відміну від 1999 року, особиста причетність до вчинення злочину арештованих виконавців суттєвих заперечень не викликає. Мало сумнівів також у їхньому прихильному ставленні до діяльності філії міжнародної терористичної організації «ІДІЛ» («Ісламська держава Іраку і Леванту») «Вілаят Хорасан» (Islamic State – Khorasan Province), лідери якої взяли відповідальність за організацію теракту. Як відомо, ця структура поширює свій вплив на територію Афганістану й Пакистану й має досвід проведення 2022 року теракту поблизу будинку посольства рф в Афганістані.

По-друге, недоречно ставити під сумнів рівень професіоналізму й компетентності американських спецслужб, які наприкінці лютого - на початку березня 2024 року змогли добути відомості про підготовку «ІДІЛ» крупного терористичного акту на території росії. Результати проведеної перевірки лягли на робочий стіл вищого політичного керівництва країни. Враховуючи гостроту отриманих розвідувальних даних, навіть попри те, що спецслужбам США не вдалося отримати доступ до інформації про точний час, місце вчинення злочину та його безпосередніх виконавців (так зазвичай буває, коли первинна інформація добувається засобами технічної розвідки шляхом перехоплення каналів зв’язку між терористами – примітка автора), Білий дім санкціонував передачу інформації росіянам. Для цього, незважаючи на складність двосторонніх міждержавних стосунків, напевно, використовувався традиційний канал обміну конфіденційною інформацією між спецслужбами (імовірно через офіційних представників в США чи росії – примітка автора).

Слід зазначити, що російські спецслужби не могли ігнорувати попередження американців. Адже органи й підрозділи ФСБ рф, особливо після організації 2022 року терористичного акту біля посольства рф в Кабулі, посилили контроль за діяльністю прихильників «Вілаят Хорасан» на території росії. За інформацією «РИА-Новости» 3 березня 2024 року під час контртерористичної операції в інгуському місті Карабулак загинуло шість бойовиків «ІДІЛ»; 7 березня повідомлялося, що спецслужби рф виявили та знешкодили осередок «Вілаят Хорасан» у Калузькій області, члени якої планували напад на синагогу в Москві; а 20 березня повідомили про затримання командира бойової групи ІДІЛ. Без додаткових даних неможливо з’ясувати наявність причинно-наслідкового зв’язку між вказаними подіями й стверджувати однозначно: були ці заходи організовані в рамках реалізації інформації спецслужб США чи проведені згідно з планами посилення контррозвідувального режиму на час підготовки й проведення в країні виборів глави держави.

Однак очевидним є факт, що лідери міжнародної терористичної організації «Вілаят Хорасан», прибічники якої мешкають в різних регіонах рф, розглядають росію одним з першочергових об’єктів своїх терористичних посягань. Утім, через відволікання можливостей російських спецслужб і правоохоронних органів на війну з Україною, приціл російської контртерористичної системи збився настільки суттєво, що територія країни виявилась «не прикритою» від реальної загрози з боку філії «ІДІЛ».

2. Результати терористичного акту в «Крокус Сіті Хол» свідчать також, що очільник Кремля путін, який до цього визнавався корифеєм боротьби з міжнародним тероризмом, явно недооцінив доповідь керівників російських спецслужб про попередження американців.

Його недовіра, можливо, спричинена нігілістичним сприйняттям повідомлення американських спецслужб керівництва ФСБ рф, які вважали його відголоском проведених протягом березня в росії превентивних заходів щодо прихильників «Вілаят Хорасан».

А може путіна збентежило те, що повідомлення американських спецслужб, яке надійшло традиційними конфіденційними каналами зв’язку, у відкритому режимі продублювало посольство США й низки дипломатичних установ країн Євросоюзу, попередивши своїх громадян про «плани екстремістів атакувати скупчення людей в Москві».

Сприйнявши оприлюднення інформації про терористичну загрозу за бажання США зашкодити «вільному волевиявленню» на виборах президента рф 16-17 березня 2024 року, путін у своєму виступі 19 березня 2024 року перед співробітниками ФСБ рф зухвало назвав американські попередження «провокаційними», заявивши, що: «… ці дії нагадують відвертий шантаж і намір залякати та дестабілізувати російське суспільство».

Через засилля підлабузників в оточенні путіна, швидше за все, вже не залишилось досвідчених експертів, які б могли пояснити йому особливості реалізації американськими спецслужбами розвідувальної інформації про потенційну загрозу дипломатичним представництвам США за кордоном, життю й здоров’ю своїх співвітчизників. Згідно з встановленим порядком, у разі надходження таких відомостей з будь-яких джерел, спецслужби чи правоохоронні органи США зобов’язані невідкладно інформувати Державний департамент.

Зовнішньополітичне відомство США, отримавши таке повідомлення, незалежно від грифу обмеження, має відразу ж оприлюднити його. Ця дія вважається виправданою з точки зору пріоритету загальнолюдських цінностей.

З такою неоднозначною ситуацією, коли передану іноземним партнерам конфіденційну інформацію було оприлюднено без погодження з її власником, зіткнулась Служба безпеки України 1997 року. Тоді СБУ в суворо втаємниченому режимі перевіряла відомості про наміри підриву однієї з дипломатичних установ в Україні, але несподівано прославилась на шпальтах провідних американських інформаційних агентств, які взяли вихідні дані про загрозу з офіційного сайту Держдепартаменту США. Добре, що на час появи публікацій в західних ЗМІ Служба вже встигла завершити перевірку, що спростило спілкування з представниками вітчизняних ЗМІ, які накинулись із звинуваченнями в нехтуванні інтересами громадян України.
 

3. Як відомо, для досягнення своїх імперських цілей, росія всіляко підтримує країни, визнані Державним департаментом США спонсорами міжнародного тероризму – Кубу, Іран, Північну Корею, Сирію. Після виключення з цього списку Іраку, Лівії, Південного Ємену й Судану Москва значно активізувала контакти з ними.

Ігноруючи вимоги міжнародних конвенцій, Кремль також офіційно співпрацює з структурами, які США й більшість країн Євросоюзу вважають міжнародними терористичними організаціями. Найбільш тісні контакти Кремль підтримує з лідерами «Ансар Аллах» (хусіти Ємену), руху «Талібан» (Афганістан), організацією «Хамас» (Палестина), «Хезболла» (Ліван) та іншими.

Між тим, для дискредитації України перед світовою громадськістю Кремль буде активно використовувати шаблони, апробовані під час придушення в 90-х роках минулого століття національно-визвольної боротьби народу Чеченської республіки Ічкерія (ЧРІ). Відмінність полягатиме хіба що в ідеологічних особливостях основних наративів. Так, тоді росія закидала лідерам ЧРІ нібито організацію на своїй території тренувальних баз міжнародних терористичних організацій і дорікала сприянням діяльності релігійно-екстремістського руху «ваххабітів».

Відтепер на адресу керівництва України, яке путін з маніакальною впертістю називає «військовою хунтою» на чолі «нацистського київського режиму», лунатимуть звинувачення в організації підготовки бойовиків «ІДІЛ» силами спецслужб нашої держави. Про це 26 березня 2024 року вже публічно проголосив Директор ФСБ рф олександр бортніков, закликавши визнати Службу безпеки України терористичною організацією. Того ж дня його підтримав Секретар Ради безпеки рф микола патрушев. Відповідаючи на питання журналіста, хто організував терористичний акт в «Крокус Сіті Холі», Київ чи «Ісламська держава», він однозначно назвав винуватцем Україну.

Відтак від МЗС, працівників російських закордонних дипломатичних представництв, журналістів провідних інформаційних агентств рф, які транслюють свої програми на іноземну аудиторію, найближчим часом слід очікувати активізації заходів з поширення дезінформаційних відомостей про нібито причетність українських спецслужб до діяльності міжнародних терористичних організацій, насамперед «Вілаят Хорасан».

При цьому слід враховувати, що протягом останніх десятиліть російське керівництво цілеспрямовано просувало на ключові посади в авторитетних міжнародних контртерористичних організаціях своїх представників. Так, заступником Генерального секретаря ООН - главою Контртерористичного управління працює досвідчений російський дипломат Володимир Воронков. У зв’язку з цим, цікаво було б дізнатися його реакцію на пропозицію України кваліфікувати дії російського керівництва, які підпадають під ознаки політики «державного тероризму», визначеного Декларацією про тероризм (THE GENEVA DECLARATION ON TERRORISM), прийнятою на Женевській конференції ООН 1987 року

Це далеко не повний перелік загроз, з якими Україні доведеться зіткнутися останнім часом. Впевнений, що сектором безпеки України за координуючої ролі Апарату РНБО зараз проводиться активна робота з організації протидії. Поза всяких сумнівів вона здійснюється на високому професійному рівні.

Утім, вважаю своїм обв’язкам запропонувати при підготовці інформаційних матеріалів сконцентрувати основні зусилля на:

• демонстрації міжнародному експертному середовищу, що через відволікання зусиль на ведення агресивної війни з Україною російська контртерористична система опинилась у занедбаному стані й виявилась нездатною зреагувати на виникнення загрози з боку лідерів і активістів конкретної міжнародної терористичної організації;
• доведенні світовій громадськості інформації, що через хворобливу недовіру до США й країн НАТО верховний головнокомандувач Збройних Сил РФ путін обмежено здатний об’єктивно оцінювати відомості про виникнення загроз безпеці власної держави, а також втрачає репутацію надійного партнера в боротьбі з міжнародним тероризмом;
• нагадуванні світові про те, що для досягнення своїх геополітичних інтересів путін не гребує співробітництвом з державами-спонсорами тероризму й міжнародними організація, які цивілізований світ визнає терористичними;
• легалізації частини оперативних матеріалів для демонстрації світові успіхів українських спецслужб у боротьбі з міжнародним тероризмом, спростуванні звинувачень України в співпраці з міжнародними терористичним організаціями.

Для цього варто було б активізувати міжнародне співробітництво українських спецслужб з метою доведення партнерам правдивої інформації про стан боротьби з міжнародним тероризмом і заходи, які вживаються для її активізації. За потреби участь у проведенні контрпропагандистської роботи могли б взяти також ветерани української розвідки, контррозвідки, правоохоронних органів.

І наостанок. В Україні останнім часом чомусь прийнято сором’язливо мовчати, ковтаючи звинувачення путіна в реабілітації нацизму і його пособників. Якщо до травня 2025 року влада «кривавого карлика» в росії збережеться, можна тільки уявити, який шквал незаслужених докорів додатково обрушиться на голови наших співвітчизників напередодні відзначення в 80-ї річниці з Дня перемоги над нацизмом.

З урахуванням викладеного, пропонується в рамках підготовки до відзначення цієї ювілейної звернутися до вітчизняних науковців з проханням підготувати низку просвітницьких заходів й інформаційних матеріалів, які показують героїчну участь українського народу в боротьбі з арміями країн гітлерівської коаліції в складі Робітничо-селянської Червоної армії СРСР, збройних формувань США, Великої Британії, Франції, інших країн демократичного світу, партизанських з’єднань Італії, Югославії, Словаччини тощо.

Доречно було б також розкрити в доступній формі історичні умови й обставини зародження й розвитку російського фашизму, як різновиду радикального російського націоналізму. Зокрема, прокоментувати причини активної підтримки німецького нацизму й італійського фашизму одним з засновників російського Білого руху Василем Шульгіним і відомим філософом Іваном Ільїним, якого обожнює путін разом з представниками сучасної російської політичної еліти. Бажано було б також дати оцінку співпраці лідерів Російської загальновійськової спілки (російською мовою РОВС) з гітлерівцями в період Другої світової війни. Адже їхні послідовники відкрито діють в сучасній росії й добровільно брали участь у боях на українському Донбасі в складі незаконних збройних формувань ДНР.

Отже, в України є необхідний потенціал для запобігання спробам Кремля використати ситуацію навколо терористичного акту в «Крокус Сіті Холі» для нанесення шкоди інтересам національної безпеки нашої держави. Головне правильно ним розпорядитися.

Автор: Олександр Христенко - ветеран спецслужб, генерал-лейтенант у відставці.

Джерело: Vectornews