Як українське військо визволяє Запорізьку область?

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).

Про особливості боїв на Півдні багато написано. Не сказав би, що це той випадок, коли краще один (або більше) раз побачити, ніж багато разів почути/прочитати; особливо очима передових підрозділів і з точки зору аеророзвідки.

Середовище – степ, поле, посадки, незначні висоти та западини, села, дрібні річки. Окрема історія – мінні поля, адже ким би ви не були (штурмова група на броні, евак, аеро- чи піша розвідка), ваше пересування видно здалеку і ворог довго готувався зустрічати.

Техніку та особовий склад можна зафіксувати здалеку й обстріляти, відтак обидві сторони розуміють, що місця для позицій та дислокації обмежені. Майже напевне у тій чи тій посадці є по чому стріляти – підтвердження потрібне звісно, у першу чергу, для визначення пріоритетності цілі.

Обмежена кількість під'їзних доріг, логістичних шляхів – усе пристріляне й обстріляне неодноразово кожного дня. Майже напевне вас бачать, тож виконати роботу зберігаючи повну скритність для ворога у більшості неможливо.

Дуже багато розмов було про фортифікації та мінні поля: тут, у Запорізькій області, кожна (!) посадка перекопана. На одному з відтинків Маріупольської траси встановлені протитанкові укріплення – мова не просто про траншеї, бо є ціла система окопів, бліндажів, справжні тунелі подекуди.

У кожній посадці мережа окопів та вогневих позицій під різні засоби: АГС, ДШК, ПТРК... Полями розкинулися протитанкові рови та мінні загородження – від звичайних ТМок і ПОМок до більш "вишуканих" мін, які чекають на піхоту.

Ще раз треба наголосити, що мова саме про систему окопів, об'єднану переходами та під'їздами, через які відбувається переміщення особового складу, вогневих засобів і боєкомплекту. Решта, що не перекопано, те заміновано, і все це треба пройти, щоби рухатися вперед.

Хто дуже розумний і вважає, що Збройні Сили України дуже довго вибивали росіяни із села Роботине, не бачив яку систему оборони довелося долати, щоби відкинути росіян від Маріупольської траси та підійти до села, охопити його і зайти. Зроблена колосальна робота гляньте на фото вище!

Росіяни встановлюють вогневі точки (АГС, великокаліберний кулемети), підходи до них мінують; самі ж ходять визначеними стежками. Наші позиції на відбитій території оточені мінами, розтяжками; пробиваються стежки для захóду, сапери поступово зачищають територію.

Часто залишені сюрпризи розриваються під час обстрілу, пожежі, яка почалася через обстріл (бур'ян, кущі та дерева горять і розтяжки спрацьовують). Іноді ми самі знаходимо і запрошуємо саперів, щоби зачистили конкретну ділянку.

Багато розмов про втрати бронетехніки, омину питання стартових промахів. Надалі все одно неможливо уникнути втрат броні хоча б через перевагу ворога в повітрі, але вона має конкретний функціонал, який передбачає ризики.

Розмовляли із військовиком, який двічі вижив при прямому обстрілі у "Бредлі" – навіть найбільш безнадійно побиту техніку витягують і везуть ремонтувати. Залізяку, хай навіть дорогу, можна поміняти, а людське життя не відремонтуєш.

ПТУРисти противника виставляють камери в посадках попереду своїх позицій. Так вони раніше фіксують цілі (техніка всіх мастей), по яких відпрацьовують: якщо вдалося, – добиває арта; або спочатку авіація, а потім арта.

Іде полювання за еваком, як транспортом, так і пунктами. У нас під носом підбили броню, по хлопців приїхав евак і йому довелося розвертатися на вузькій дорозі, дуже повільно, не виїжджаючи за межі дороги на поле, яке заміноване, ризикуючи так само, – на щастя, вивезли.

КАБи – один з найбільших страхів. Росіяни використовують їх масово, про точність судити не можу, але зброя грізна за силою.

Ними намагаються бити по логістиці та управлінню, як і ми. Також не гребують просто стріляти по дорогах, а опорні населені пункти постійно під обстрілами.

Система аеророзвідки наступна: зв'язка "Орлан"-"Зала"-"Суперкам" працює і створює проблеми, вони виявляють цілі та запускають "Ланцети" роями спільно з КАБами. Намагаються пробитися і вполювати техніку.

Відбиті позиції тим більше пристріляні, бомб не шкодують та й із мінами теж проблем не видно. Посадку, в якій працював один з екіпажів, просто збрили – лишився палісад, а добротний окоп просто перестав бути придатним для роботи.

Росіяни використовують типову тактику для броні: визначається маршрут виходу на вогневу позицію, зазвичай так, аби техніка знаходилася під візуальним прикриттям посадок і зрештою виходила на відкритий для стрільби простір. Дуже швидко відстрілює боєкомплект і тікає.

Повністю сховатися броня не може – видно з хмари пилу під час руху, видно як техніка пересувається між посадками, її видно з дронів. Тож тут головна задача, виконати вогневе завдання на стільки швидко, щоб не встигли навести арту або відпрацювати FPV або ПТРК.

Розумію чому росіян так бомбить через втрати села на 6 вулиць, вони зробили величезну роботу, щоби не пропустити ЗСУ – оборонятися легше за всіма канонами. Ми ж робимо величезну роботу, щоби пробитися і, коли ми маємо успіх, виходить наша робота йде краще.

Насамкінець один дуже тямущий західний оглядач зробив дуже правильний і точний висновок, з яким я погоджуюся на всі 100% – нам треба більше бронемашин "Бредлі", бо вони підвищують шанси на виживання солдатів. Як уже говорилося вище, техніка ремонтується здебільшого, а життя, на жаль, – ні.