Як українські феодали та московська імперія знайшли один одного
Наприкінці XVIII століття відбувся перехід української шляхти від посад полкової та сотенної старшини. Царат роздавав дворянські привілеї.
У липневому числі «Киевской старины» за 1885 рік (див. нижче сторінки — прим. ред.) був опублікований універсал гетьмана Кирила Розумовського від 22 квітня 1760 року. Йшлося про обмеження вільного переходу селян.
Універсалом було встановлено, щоби цей перехід відбувався не інакше, як під умовою згоди з боку власників. А ще задля того, щоби придбане різними способами у попередніх власників майно, їм і належало надалі.
Цікаво, що це розпорядження було видано на підставі старовинних прав і вольностей... українського народу! Проте й цього виявилося замало, оскільки бажання закріпачити «мужиків» в української шляхти було, а власних сил на це не вистачало.
Тому 1764 року представники славетних козацьких родів подають цариці Єкатєрінє ІІ «Прошение малороссийского шлехетства и старшин, вместе с гетманом, о восстановлении разных старинных прав Малороссии» (видано «Киевской стариной» влітку 1883-го).
У ньому є пункт 18 під назвою: «О непереходе с места на место и о невписывании в козаки малороссийских мужиков» (див. зображення нижче — прим. ред.). Публікуючи «Прошение» редакція «Киевской старины» писала наступне:
«Малороссийская шляхта не стала выше шляхты польской, равно московского боярства и заменившего его дворянства. В этом всенародном, по-видимому, заявлении нужд и желаний нет ничего народного; мнимые представители народа хлопочут только о себе, а народ обзывают именем мужика, добиваются прикрепления его к их землям и сами подготавливают то закрепощение, которое только освящено законом 1783 года».
