ЯК ЖИТИ НА ХАРКІВЩИНІ?

Маю серйозне питання до діючої влади. От щойно звільнили значну частину Харківської області. І що далі? Як тепер жити людям на тих територіях?

Зараз зрозуміло. Іде війна. ЗСУ стали на кордоні України і ударно зариваються в землю. Будують першу, другу і третю лінії оборони, відсічні позиції, позиції арти тощо. Але ж війна закінчиться. Бригади ЗСУ повернуться на свої пункти постійної дислокації. І... що тоді?

Знову в разі війни ворога доведеться зупинити на околицях Харкова від якого його вибивали півроку, а до якого він дійшов за кілька годин? Бо я ж правильно зрозумів останні заяви президента Зеленського і його оточення?

Нам же як пояснили, чому Україна була не готова до війни, а ЗЕботва на чолі зі штатними пропагандистами ОПУ до самого вторгнення розповідала нам про «травневі шашлики» і про «Захід нагнітає військову істерію аби зіпсувати нам економіку»? Бо українців небезпечно готувати до війни. Бо українці ну такі боягузливі, що пів країни зразу втече за кордон. А решта українців кинеться знімати гроші з банків, обвалять банківську систему, угроблять економіку. Тому виходу нема. Не можна українців евакуювати, паніка буде. Не можна українців готувати до війни, паніка буде. Не можна висувати ЗСУ на обладнання позицій, паніка буде.

Нема альтернативи плану зустрічати ворога на околицях міст повних мирних мешканців, вірно? Тому нові Буча, Ірпінь, Бородянка, а зараз ще й Ізюм та Балаклея вже зараз ЗАПРОГРАМОВАНІ. Вірно?

Я ж правильно зрозумів все що нам пояснювали Зеленський і кампанія?

Чи зараз все буде не так, тому що почалося вторгнення? А що принципово змінилося порівняно з 15 лютого поточного року? Україна тоді теж вела війну. Ми уже воювали з армією росії. Ми вже оголошували військовий стан – після захоплення наших моряків у Керченській протоці. Чому тоді не почали готуватися хоча б за 1,5 місяці, коли попереджати Зеленського про вторгнення приїхав особисто керівник ЦРУ?

А на це питання відповів сам Зеленський. Бо «тоді вони не змогли б будувати дороги». Зривалися плани на «Велике будівництво» нині розтрощене траками російських танків. І не тільки це.

Просто пригадаємо, що до влади Зеленський прийшов під гаслами припинити війну шляхом переговорів і «зійтися десь посередині». Зеленський захоплено шукав мир в очах путіна, завершував війну у своїй голові, просторікував про «план Б» якого ніхто не побачив тощо. Очевидно, завчасна підготовка України до війни означала б, що всі обіцянки Зеленського провалилися. Що правий був Порошенко з його «Армія. Мова. Віра». Цього в ОПУ допустити не могли. І не допустили. Результат – Буча, Ірпінь, Маріуполь, Ізюм та Балаклея. Тисячі убитих, закатованих, скалічених морально і фізично.

Тому можемо не турбуватися. На кордонах зараз збудують потужну лінію оборони. А нехтування підготовкою до війни пояснять тим самим, паніки боялися. А невдоволеним намагатимуться заткнути рот, різними законами про медіа типу того, проти якого вже виступив міжнародний Комітет захисту журналістів, бо ним зелена влада намагається впровадити повноцінну цензуру.

Намагатимуться, тому що ні чорта у цієї влади не вийде. Затикалка зламається. Вони можуть скільки завгодно ліпити з себе героїв, але їм не стерти пам’ять про те через кого ворога зупиняли на околицях великих міст – у забудовах. Їм прийдеться або визнати свою провину. Або чесно сказати, що жити на схід від Харкова і на околиці Харкова небезпечно, бо... дивіться вище. Або – або.

Я розхитую? Брехня. Розхитувати почала влада. Коли вирубають опозиційні канали з кабельних мереж. Коли президент чіпляє собі шеврони бойових бригад, до яких не має жодного стосунку. І особливо, коли влада намагається встановити цензуру в медіа. Ми не для того воюємо, аби в тилу у себе здобути нового маленького «путіна» з культом особистості, цензурою та нехтуванням законами.

З нами-такими владі доведеться жити. І відповідати. В т ч – як тепер жити на Харківщині.