Єрмак розставляє своїх людей у посольствах України в Європі
Вітчизняна дипломатія – наша велика біда. Посади рядового помічника консула і до самого міністра часто-густо займають відверті дилетанти.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Днями прочитав про призначення колишньої генпрокурорки Ірини Венедіктової послом України у Швейцарії. Спробую висловитися максимально коротко.
Політика призначень дипломатів за будь-яким принципом, окрім професіоналізму, за роки існування країни призвела до того, що в Африці прямо звинувачують Україну у... голоді! Натомість у Південній Америці впевнені, що Владімір Путін "усе робить правильно".
Дипломатія – це не місце, куди можна скидати з політичної скелі людей, яких призначити нема куди, а ображати не хочеться. Дипломатія – це ще один фронт війни, де воювати там треба професійно і системно, інакше не буде перемог.
Особливо у країнах, які вважали "нецікавими". А зараз неприємно дивуємося та ображаємося, дізнавшись, що "нецікаві" країни теж голосують в ООН, виробляють зброю, мають запаси снарядів совєцьких зразків, але чомусь не ідуть нам назустріч.
Призначення Венедіктової послом у Швейцарію, а до цього ексміністра оборони Андрія Тарана послом у Словенію – це системні помилки. Їх має бути виправлено!
Українська дипломатія має бути важелем впливу у світі й вирішувати безліч проблем нашої держави, а не тільки проблему того, куди подіти колишніх членів владної команди. Тож, думай-те!..
