Доволі давній і найдовший суходільний торговий шлях був започаткований ще за часів античності. Був він дотичний і наших земель...
Більш як 2000 років тому було розпочато розбудову мережі військових доріг для з'єднання важливих центрів у серці Європи. На Заході подовження одного з головних шляхів відбувалося аж до крайньої західної точки – міста Сантьяґо-де-Копмостела, де похований святий апостол Яків, місце релігійного паломництва всієї християнської Європи.
Знак Святого Якова – морський гребінець з перехрещеними жезлами – тепер є офіційним символом "Via Regia". У період Русі її територією проходили три міжнародні артерії:
Останній пролягав майже через всю Європу, його можна назвати транс'європейським шляхом. Сформувався він на наших землях не пізніше Х століття, коли після прийняття мусульманства Чорна Булгарія з центром у Булгарі на Волзі трансформувалася у потужну торгову державу, пов'язану через Хорезм із великим шовковим шляхом в обхід Хозарії.
З ХІ століття цей шлях став основним транзитним європейським шляхом. У столицю Русі, Київ, поступали шовк, предмети розкоші, прянощі, інші східні товари та північні хутра.
У зворотньому напрямку йшли раби, мед, віск та ремісничі вироби. Так, Via Regia перетиналася із "шляхом із варяг у греки", через який сюди потрапляли візантійський та скандинавський імпорт.
Назва відбиває значення магістралі для європейських країн, де вона знаходилася під захистом королівської влади (Перемишль – Краків – Прага – Реґенсбурґ – Трір). Весь шлях супроводжувався встановленням твердого покриття, спорудженням мостів (мостівничі були одними з найважливіших посад серед княжих міністеріалів) і охоронних замків.
Мандрівник з Тортоси Ібрагім ібн Якуб аль Ісраїлі аль ат-Туртузі у 965-966 роках відвідав єврейські факторії на шляху Vіа Regia. Фрагменти його реляції дійшли до нас через арабських географів аль-Бекрі, аль-Казвіні та Ібн Саїда.
Скандинави називали Русь Ґардаріки – країною міст. У домонгольській період їх було більше 300, де ремісники продавали свої вироби безпосередньо у майстернях, для привозних товарів існували спеціальні ринки – торги, яких у більших містах могло бути кілька.
Для іноземних купців були факторії та заїжджі двори. Велике купецтво займалось гуртовою торгівлею, дрібні купці крамарі та коробейники розносили перекуплені товари по дальнім куточках.
Селяни також збували на ринках свої товари, купляючи ремісничі і привозні вироби. Так, вироби з синього сирійського скла (предмет візантійського експорту) археологи знаходять в Новогрудку і віддалених селах Полоцької землі, куди візантійські купці не потрапляли.
Купці об'єднувалися у спеціальні корпорації, які наймали обслугу купецьких валок, охорону і разом вирушали у важкі небезпечні експедиції. Вони були прогресивним прошарком суспільства, який з'єднував різні світи, приносив новинки, що змушували модернізовувати виробництво та його технологію, сприяли загальному прогресу.
Не випадково гості часто бували на міських віче (аналогу скандинавського та древньогерманського тінгу) – загальних зборів вільного населення, здатного носити зброю. Вже у ХІІІ столітті склався стійкий маршрут завдовжки майже 4500 кілометрів, який перетинав і об'єднував вісім сучасних європейських країн із Заходу на Схід: Іспанію, Францію, Бельґію, Німеччину, Польщу, Литву, Білорусь та Україну.
"Шляхом королів" до Києва і в зворотньому напрямку в середні віки йшли купці, митці, студенти, мандрівники та паломники. І саме цей шлях став головним містком, який зв’язав воєдино українську та європейську цивілізації.
У 2006 році Рада Європи вирішила зробити давній шлях Via Regia символом європейської єдності через культурний, туристичний та економічний розвиток. Було засновано масштабний європейський проєкт "Via Regia – великий культурний шлях Ради Європи", до якого приєдналась і Україна.
Проєкт передбачає вивчення історичної та культурної спадщини міст, що лежать на багатовікових торгових шляхах, зміцнити, відновити економічні та гуманітарні зв'язки, підвищити їх привабливість для туристів, залучити міжнародні інвестиції в регіональну економіку. Так що, якщо хтось мріяв пройтись модним шляхом Каміно, але зараз обмежений в такій можливості, то можна, для початку, пройти від Києва до Житомира, а може і до Львова.