З українського дискурсу зникло слово «перемога»

Опінії
30.05.2025, 10:45
З українського дискурсу зникло слово «перемога»

Але яким є наше бачення майбутнього?

Викладач Києво-Могилянської бізнес-школи

З українського дискурсу зникло слово «перемога».

З одного боку, причини зрозумілі: багато разів завищені очікування закінчувалися масовим розчаруванням та падінням у депресію.

Ніякої перемоги на горизонті поки що не проглядається.

Джерелом великих сподівань і розчарувань стала нова американська адміністрація, і не лише для України, а й для народів всіх континентів, але навряд чи нас втішить, що ми не самотні у великій і достойній компанії розчарованих.

З іншого боку, я вбачаю у зникненні слова «перемога» велику проблему.

Ми втрачаємо відчуття майбутнього. Чим і як може завершитися війна? Ми знаємо, що ми не безкінечно витривалі й стійкі. Те саме ми знаємо про росію. Що буде далі?

Відсутність картинки майбутнього, публічної дискусії про сценарії й варіанти призводить до ще більшого виснаження, ніж розчарування від завищених очікувань. Люди відрізняються від інших істот тим, що не можуть жити виключно у теперішньому часі, нам потрібна картинка майбутнього, яка надихає, згуртовує, дає енергію.

Нині ми живемо виключно в теперішньому часі, як радив Віктор Франкл — це добре для виживання, але лише у випадку, коли твоїм майбутнім займається хтось інший, дорослий і добрий. В’язні концтабору знали, що за колючим дротом іде велика війна, і якщо/коли в ній переможуть сили добра, їх всіх буде звільнено. Але ми не у концтаборі, ми самі і є ті сили добра, які ведуть боротьбу. І нам теперішнього часу недостатньо — нам потрібно майбутнє.

Очевидно, що рано чи пізно війна завершиться, бо безкінечних війн не буває. Є різні сценарії завершення війни — що з цього для нас прийнятне, а що ні? Поразка і перемога — це не один біт інформації (0/1), це спектр сценаріїв, і між абсолютною перемогою та абсолютною поразкою лежать десятки проміжних «сутінкових» варіантів, якийсь із них врешті реалізується. Де межа тієї частини спектру, яку вважатимемо поразкою, і де межа тієї, яку святкуватимемо як перемогу? Який сценарій є найбільш бажаним, і ми всі разом маємо його прагнути й працювати над цим? Немає відповіді на ці життєво важливі запитання.

А відсутність картинки майбутнього є не лише особистою проблемою кожного й кожної з нас, фактором особистого вигорання. Це наша суспільна проблема згуртованості, порозуміння й спільної продуктивної діяльності.

Неможливо потрапити з пункту А в пункт Б, якщо його розташування невідоме. У нас дійсно нема карт — карт місцевості, куди ми прямуємо. Ця місцевість називається «майбутнє», і ці карти нам потрібні.

Читайте також:
Політика
«Україна для українців»: чому ця теза викликає істерику у проросійських структур.
16:21
Опінії
Ви не знали, але війна виявляє в суспільстві всю гниль, що його населяє. Ви бачите її щодня.
17 січня, 19:05
Позиція
Радив би дегенерату Гавриленко окурки по вулицях міста збирати, а не лізти коментувати титанів думки і вчинків.
17 січня, 12:03
Політика
Не менше 470 тисяч чоловіків законно покинули Україну під час війни та не будуть повертатися.
16 січня, 18:17
Новини
Київ у пітьмі. Україна без електрики. Нафронтники безпорадні, дякуй не дякуй.
15 січня, 10:37
Політика
Скасування Житлового кодексу та Закону про приватизацію житла: що насправді прийняла Верховна Рада.
14 січня, 15:32