З українського дискурсу зникло слово «перемога»

Опінії
вчора, 10:45
З українського дискурсу зникло слово «перемога»

Але яким є наше бачення майбутнього?

Викладач Києво-Могилянської бізнес-школи

З українського дискурсу зникло слово «перемога».

З одного боку, причини зрозумілі: багато разів завищені очікування закінчувалися масовим розчаруванням та падінням у депресію.

Ніякої перемоги на горизонті поки що не проглядається.

Джерелом великих сподівань і розчарувань стала нова американська адміністрація, і не лише для України, а й для народів всіх континентів, але навряд чи нас втішить, що ми не самотні у великій і достойній компанії розчарованих.

З іншого боку, я вбачаю у зникненні слова «перемога» велику проблему.

Ми втрачаємо відчуття майбутнього. Чим і як може завершитися війна? Ми знаємо, що ми не безкінечно витривалі й стійкі. Те саме ми знаємо про росію. Що буде далі?

Відсутність картинки майбутнього, публічної дискусії про сценарії й варіанти призводить до ще більшого виснаження, ніж розчарування від завищених очікувань. Люди відрізняються від інших істот тим, що не можуть жити виключно у теперішньому часі, нам потрібна картинка майбутнього, яка надихає, згуртовує, дає енергію.

Нині ми живемо виключно в теперішньому часі, як радив Віктор Франкл — це добре для виживання, але лише у випадку, коли твоїм майбутнім займається хтось інший, дорослий і добрий. В’язні концтабору знали, що за колючим дротом іде велика війна, і якщо/коли в ній переможуть сили добра, їх всіх буде звільнено. Але ми не у концтаборі, ми самі і є ті сили добра, які ведуть боротьбу. І нам теперішнього часу недостатньо — нам потрібно майбутнє.

Очевидно, що рано чи пізно війна завершиться, бо безкінечних війн не буває. Є різні сценарії завершення війни — що з цього для нас прийнятне, а що ні? Поразка і перемога — це не один біт інформації (0/1), це спектр сценаріїв, і між абсолютною перемогою та абсолютною поразкою лежать десятки проміжних «сутінкових» варіантів, якийсь із них врешті реалізується. Де межа тієї частини спектру, яку вважатимемо поразкою, і де межа тієї, яку святкуватимемо як перемогу? Який сценарій є найбільш бажаним, і ми всі разом маємо його прагнути й працювати над цим? Немає відповіді на ці життєво важливі запитання.

А відсутність картинки майбутнього є не лише особистою проблемою кожного й кожної з нас, фактором особистого вигорання. Це наша суспільна проблема згуртованості, порозуміння й спільної продуктивної діяльності.

Неможливо потрапити з пункту А в пункт Б, якщо його розташування невідоме. У нас дійсно нема карт — карт місцевості, куди ми прямуємо. Ця місцевість називається «майбутнє», і ці карти нам потрібні.

Читайте також:
Війна
Половина тих, хто повторно пройшов ВЛК, визнана придатною без застережень, друга половина придатна для служби в тилових частинах.
вчора, 15:50
Кримінал
«Українська гнида» на службі мера: як Кличко покриває медіаатаку на фронтовиків.
вчора, 15:05
Війна
Більшість звернень надійшло від українських громадян, які шукають своїх близьких — як військових, так і цивільних осіб.
вчора, 09:17
Політика
Медична допомога чи межа моралі? Франція на шляху до легалізації евтаназії.
28 травня, 16:02
Життя
Чому все більше городників відмовляються від картоплі?
23 травня, 11:58
Опінії
Смак смерті: ритуал українського етосу.
22 травня, 18:38