Відмова від миру: що мають запропонувати натомість?
П’ять років війни і жодного слова про цінність життя.
Припинення війни – це грандіозна ідея. Грандіозніше не буває. Свого часу, у 2019 році, ця ідея в особі теперішнього полководця тріумфально перемогла на президентських виборах у воюючій країні. Тепер ідея припинення війни – безпрецедентно грандіозна хоча б за рівнем залучених гравців. А отже, відмова від неї має передбачати взамін щось таке ж грандіозне в кінцевому результаті. Якщо відхиляється грандіозна ідея поставити крапку на всіх цих муках – отже, вибір вічної війни повинен бути обґрунтований чимось не менш грандіозним.
Кордони-1991 відпадають – їх не буде, й це неодноразово констатував цар, стверджуючи про неможливість відвоювань територій.
Кордони-2022 теж відпадають – їх також не буде (читайте попереднє речення). Капітуляція росії відпадає з очевидних причин, як і її розпад на окремі суб’єкти, чи ядерна денуклеаризація, чи трильйонні репарації.
Нам казали: Курськ посилить наші переговорні позиції, бо дасть змогу бартерно міняти території на території. Тепер нема що міняти, й у переговори, предметом яких на старті мав бути і є територіальний обмін, ми прийшли з однією лише незламністю і другим терміном правителя, який у силу своєї пихи не здатен узяти на себе повноту відповідальності за калейдоскоп провалів, але ладен психопатично винуватити весь світ.
Саме тому настав час для владоможця вийти до народу й чітко артикулювати: які грандіозні досягнення від продовження війни ми можемо самі для себе сформулювати, відхиляючи грандіозну нагоду припинити війну? Потрібне не блеяння старих недієвих наративів у жанрі пафосу, а чіткий перелік досяжних цілей, і ці цілі мають бути еквівалентними грандіозності кнопки «stop».
Ми п’ять років чуємо, чому люди повинні гинути за території, але жодного разу не чули бодай одного слова про цінність людського життя та його абсолютність. Ми п’ять років чуємо, скільки й кого треба покласти, – і ще жодного слова ні від кого не почули, скільки ж людських життів треба зберегти.
