Занедбана комуналка допомагає аферистам і блазням брати владу
Усе більше податків платники віддають на привілейовані інклюзивні групи, а менше на правоохоронців, сміттярів. Суспільне напруження зростає.
Такі невтішні відомості із Туманного Альбіону оприлюднило видання The Economist, медіаагенція «Останній Бастіон». Зазначається, що розбиті вікна та вибоїни на дорогах — проклята дійсність Об'єднаного королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
Тамтешні депутати місцевих рад напрочуд часто зізнаються, що захоплюються Рудольфом Джуліані. Консерватор Пол Веллс вириває банку пива із провулку у Ґрейт-Ярмуті, приморському містечку, коли згадує опального мера Нью-Йорка 1990-х років:
«Що б ви не думали про Руді Джуліані... реальність така, що теорія «розбитих вікон» усе ще залишається фундаментально вірною. Сміття притягує сміття, чи не так?».
Ліберальний демократ із Девону Алан Коннетт згадує, як 20 років тому відвідав лекцію пана Джуліані: «Якщо ви займаєтеся дрібницями, люди це бачать і помічають: вибоїни, фізичну сферу, в якій живуть люди, охайність їхньої громади... Якщо ж ні, — ви дозволяєте людям не дбати про власні вхідні двері».
Суперечлива логіка «розбитих вікон» стверджує, що усунення повсякденних подразників, таких як перестрибування турнікетів у нью-йоркському метро, зменшує безлад і злочинність. Так само, як і те, що вони затримуються, є корозійно небезпечним.
Британію сьогодні навряд чи можна назвати Ґотемом — рівень насильницьких злочинів, наприклад, близький до історичного мінімуму. Але стійкий настрій суспільного занепаду набрав сили, викликаючи в уяві образи, які могли б упізнати нью-йоркці часів пана Джуліані.
Крадіжки у крамницях зросли вдесятеро за десять років, до близько 20 мільйонів випадків на рік, але кількість судових переслідувань скоротилася на 60% (див. графік 1 — прим. ред.). За останнє десятиліття вдвічі зросла кількість позовів до рад про компенсацію за травми, спричинені вибоїнами, або пошкодження автомобілів.
Агітатори на місцевих виборах кажуть, що виборці постійно піднімають питання руйнування доріг. Кількість безквиткових проїздів у лондонському метро та автобусній мережі подвоїлася з 2019 року (хоча методи вимірювання змінилися).
Кожна основна державна служба (за винятком шкіл) зараз функціонує гірше, ніж у 2010 році. Так вважає фахівець з аналітичного центру «Institute for Government» пан Нік Дейвіс:
«Якщо говорити про пересічних громадян, то їхні сміттєві баки вивозять менш регулярно. Бібліотека працює не так часто. Вони не можуть потрапити на прийом до лікар. Середній досвід користування публічною сферою є вкрай поганим».
Виборці погоджуються із цим, і навіть похмуро ставляться до шкіл, згідно з опитуванням, проведеним консалтинговою компанією «Public First». Вони також нарікають на свої райони, кажучи, що вони стали гіршими, ніж 10 років тому, за всіма показниками (див. графік 2 — прим. ред.).
Незадоволений електорат навряд чи є чимось новим, але погіршення стану публічної сфери та вуличних послуг є помітним кроком вперед. Це посилюється кризою в менш обговорюваних сферах державного управління: місцевих радах і поліції, судах і в'язницях.
Візьмемо спочатку місцеві ради — у 2010-х роках їх розтрощили, хоча останнім часом бюджети стали дещо щедрішими. Важливішим наслідком стали значні зміни у тому, на що вони витрачають гроші.
Більшість британців вважають, що їхня рада прибирає сміттєві баки, прокладає дороги, утримує бібліотеки та надає соціальне житло. У багатьох інших країнах це було б правильно.
Але у Британії місцеві ради вже давно несуть відповідальність за соціальну допомогу, освіту для дітей з особливими потребами (SEND) та тимчасове житло для тих, хто ризикує залишитися без даху над головою. Все це коштує недешево.
Останнім часом рахунок різко зріс. За даними Інституту фіскальних досліджень (IFS), іншого аналітичного центру, лише на соціальну допомогу припадає дві третини видатків місцевих бюджетів (за винятком витрат на охорону здоров'я та освіту), порівняно з половиною у 2010 році.
Приблизно на 140% більше учнів мають плани SEND, аніж у 2015 році. Ради мають понад 1 000 «статутних обов'язків», тобто функцій, які вони зобов'язані виконувати за законом, але лише деякі обов'язки чітко визначені, що створює свого роду двоколійне бюджетування: гроші на нагальні потреби проходять, решту ж ретельно аналізують і нарізають салямі.
Видатки на дороги та транспорт (категорія, яка покриває ями на дорогах) від 2010 року скоротилися вдвічі в розрахунку на одну особу з поправкою на інфляцію. Загалом, видатки місцевих бюджетів, за винятком соціального захисту, скоротилися на 36% (див. графік 3 — прим. ред.).
«Існує величезна проблема, проблема демократії, яка полягає в тому, що ми стягуємо найпомітніший комунальний податок. Він потім прямує в основному на послуги, які є дуже важливими, але надаються невеликій кількості людей», — говорить Роджер Гоф, голова ради у графстві Кент.
«Якщо ви законодавчо запровадите золото, але ніколи не зможете дозволити собі нічого, крім срібла, то ви завжди будете займатися нормуванням. Така ситуація», — коментує кризовий менеджер ради ветеранів Макс Каллер.
Другим фактором є система правосуддя. За минуле десятиліття майже всі показники довіри до поліції впали на 10-20 відсоткових пунктів (див. графік 4 — прим. ред.), а довіра до поліції є найнижчою у Західній Європі.
Занепокоєння щодо злочинності наближається до 20-річного максимуму. Загалом, рівень злочинності все ще низький, але реакція поліції часто буває млявою.
Рівень обвинувачень, тобто частка злочинів, за якими було висунуто обвинувачення або викликано до суду, за 10 років знизився більш ніж наполовину. Зросла кількість таких помітних злочинів, як викрадення телефонів і крадіжки із крамниць, чому сприяють інтернет-магазини, які спрощують продаж крадених товарів.
За даними торговельних організацій, зараз магазини повідомляють лише про 2% крадіжок, тоді як у 2010-х роках цей показник становив 10-15%; лише 0,17% призводять до судового переслідування. Навіть коли персонал зазнає зловживань, крамниці повідомляють тільки про третину інцидентів, тоді як у 2010 році цей показник становив понад половину.
Що ж пішло не так? Частково через жорсткі заходи економії, а реальні витрати на громадський порядок і безпеку, які охоплюють поліцію, суди та в'язниці, скоротилися на чверть у першій половині 2010-х років і все ще на 8% нижчі за рівень, що існував до запровадження жорсткої економії.
Це призвело до відтоку кадрів: скорочення близько 20 000 офіцерів, а через кілька років — до найму 25 000 менш досвідчених. Не допомогла і невдала спроба оновити поліцейські інформаційні технології, бо коли злочинців ловлять, суди намагаються впоратися із цим завданням.
Від початку коронавірусної пандемії розгляд справ у королівських судах триває в середньому на 40% довше, а в магістратських судах — на 20% довше. Гірше того, у Британії майже не залишилося місць у в'язницях.
«Просто уявіть собі ситуацію. Навіть, якби ви захотіли зі зброєю в руках розібратися з затримками у судах, ви можете зіткнутися з труднощами, якщо у вас не буде місць для ув'язнення людей, яких ви вважаєте винними», — говорить Бен Зеранко з IFS.
Поліція та місцеве самоврядування віддзеркалюють нову тенденцію у Британії. До стану останньої інстанції, який зосереджується на кричущо нагальних пріоритетах — найжахливіших видах насильницьких злочинів або складних потребах у соціальній допомозі — і майже виключає повсякденну або превентивну роботу.
Швидка допомога, як і раніше, приїжджає на серцевий напад менш аніж за 10 хвилин; на все, що не є терміновим, але не загрожує життю, може піти кілька годин. Усе більш привабливим варіантом є повна відмова від держави.
Дисфункція Національної служби охорони здоров'я зробила приватне медичне страхування популярнішим, а приватні поліційні та охоронні служби процвітають. Рітейлери витрачають до $2,7 мільярда на рік на безпеку, що вдвічі більше, ніж у 2022 році.
Послуги місцевого самоврядування приватизувати важче, але можливо. У деяких багатоповерхових житлових комплексах або спеціально збудованих комерційних районах, таких як Кінґс-Кросс у Лондоні, мешканці платять за прибирання, охорону та технічне обслуговування.
«Мешканці цих місць фактично отримують подвійний податок. Але люди так сильно хочуть користуватися послугами місцевого самоврядування, що існування приватного уряду все одно збільшує вартість нерухомості», — дивується дослідник Семюел Г'юз.
Для тих, хто не в змозі платити, політика стає більш жорсткою. Виборці реформ у Британії особливо розгнівані на державну сферу, а тим часом обіцянки залатати ями на дорогах стали втомленим політичним кліше.
Плани «вирівнювання» попереднього уряду являли собою подібний масштабний імпульс, який закінчився так само невтішно. Високі прагнення намагаються вижити, стикаючись з обмеженими фінансовими можливостями реаліями.
Шкода, що політикам потрібні місця, де вони можуть забезпечити швидкі, помітні та дешеві зміни: Існує не так багато сфер, де вони можуть це зробити; одна з небагатьох — публічна сфера. Правильне облаштування вулиць може стати версією теорії «розбитих вікон» для політики. Малоймовірний фан-клуб пана Джуліані зростає», — висновує політична консультантка Рейчел Вольф, яка була співавтором маніфесту торі у 2019 році.
Опріч того медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, що адміністрація американського президента наказала зменшити фінансування біомедицини. Національні інститути охорони здоров'я США позбавлені великих коштів на дослідження.
